Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
- Автор: Смолич Юрий Корнеевич
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Наукова думка"
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні». Краткое содержание книги:
Затриманих пересиджувало в аудиторії постійно чоловіка сто-півтораста. З дня страйку австрійські патрулі, не вміючи перевірити документи на місці, затримували кожного, хто чим-будь видавався їм підозрілим. Найбільше то були залізничники або люди в одежі, схожій на залізничну форму, — студенти, техніки, інженери. Чимало було і селян з околишніх сіл, головне — молодих, з гарними обличчями, яких вважали за переодягнених інтелігентів.
Козубенка штовхнули в темну залу кінотеатру, і двері зачинилися. Це був жах. Він саме йшов на засідання нового, щойно утвореного страйккому, членом якого був і він. Він ніс низку повідомлень від телеграфіста Полуника — таємничого зв'язкового по лінії. Телеграф страйкував, але Полуник включив електросіть своєї квартири до прямого дроту, а під ліжком у себе встановив зладнаний з різних частин апарат. Розпластавшися під матрацом, він приймав зведення і з Києва, і з Одеси, і з Могилева, і з Волочиська[375]. Зведення він передавав Козубенкові… Що ж тепер було робити? Як втекти? Адже коли й відпустять, то не раніше як за день-два…
З другого боку грубки чулася притишена розмова. Сперечалося двоє.
— Інфузорія їсть собі якусь билинку, — бубонів сумно один голос, — інфузорію ковтає якась комаха, комаху жере хробак, хробака з'їдає курка. Курка! І все це — смерть, смерть, смерть…
— Звичайно! — пристрасно захлинався другий голос, присвистуючи крізь щербатий зуб. — Звичайно! Взагалі ідеальної людини бути не може. Що таке ідеал і ідеальність? Це тільки філософська категорія, термін для вищої абстракції, мірило розуму у собі і взагалі. Але ж візьмімо історію віків. Перший приклад — Леонардо да Вінчі[376]…
— Я тебе чудово розумію, — ще більше посмутнів перший голос, — ти скажеш своїми філософськими категоріями, що смерть одної істоти продовжує життя іншим! Але курку хоче з'їсти людина! А друга людина видирає її в неї з рота. І люди затівають бійку між собою. Починається війна! Війна!
— … І абсолютну якість людини ми можемо оцінювати навіть з погляду абстрактних категорій. Ми маємо таке право! Я кажу взагалі. Леонардо да Вінчі був славнозвісний художник, творець наукового, тобто ідеального, анатомічного малярства. Він такий же видатний скульптор, архітектор, фізик, математик, механік, інженер. Він…
— … І люди починають вбивати, знищувати одне одного! Знову смерть, смерть, смерть! Я тебе чудово розумію! Ти скажеш — до того, як вмерти, людина встигає залишити своє потомство. І ти говориш, що це й є ідеальне безсмертя!..
— Він нарешті поет! Він безперестанний мандрівник! Він професор і педагог! Він хірург!..
— Але ж це зовсім ніяке безсмертя! Це — казка про білого бичка! Адже курка вмерла! І людина вмерла! Вмер індивідуум! Вмер я!
Один одного співрозмовники зовсім не слухали. Козубенко проплазував за грубку і намацав в темноті ноги обох.
— Здорові! — сказав він. — Хто тут із вас Сербин, а хто Макар?
— О! — здивувався Макар. — Це Козубенко.
— Козубенко? — зрадів Сербин. — Слухайте, втлумачте ви, будь ласка, цьому йолопу, що…
Але Козубенко запалив сірника і роздивлявся на книжечку, яку взяв з Макарових рук.
— Розумієте, — обурився Макар, — таке свинство, держать тут у темноті, зовсім неможливо читати!
Книжка була «Интегральное исчисление» — Макар же вступив на математичний факультет.
— За що це вас сюди? — поцікавився Козубенко.
Сербин сердито хмикнув:
— Ми йшли вдвох. Вони питають документи. І в нас нічого з собою нема. А вони ж ні слова не розуміють!.. Кажуть, зараз має бути якийсь огляд. Хай подивляться хоч на студентський кашкет. Правда, студентський кашкет тільки в нього, — кивнув Сербин на Макара, — зате в мене студентська тужурка, і я думаю…
В цей час люстри вгорі раптом яскраво спалахнули, ясне світло залляло залу, і тої ж хвилини головні двері широко розчинилися. Десяток австрійців з гвинтівками і за ними двоє офіцерів увійшли до зали. Зала зашаруділа, загуркотіла — всі зводилися на ноги.
— Ругік![377] — гукнув один з офіцерів і зразу перейшов на ламану російську мову. — Астаца по міста! — Він вийшов на середину. — Которий шилаєк імєєт претенція і которий шилаєк без документ, тот шилаєк виходит тут і строить себя один после один…
Люди затупотіли, загриміли чобітьми, зводячися й простуючи на середину. Козубенко вхопив Макара і Сербина за руки і потяг за грубку, в тінь.
— Слухайте, — пристрасно зашепотів він. — Я член нового підпільного страйккому, за годину я маю бути чорті-де на засіданні, за всяку ціну, у мене інформації з лінії. Тобі все одно: ти будеш читати оцю книжку, ти даси мені твого студентського кашкета, а ти твою тужурку — може, вони мене випустять. А ви свої особи не завтра, так післязавтра доведете — подасте йому зараз заяву, чи що. Швидше!
375
Волочиськ — райцентр у Хмельницькій області, залізничний вузол.
376
Леонардо да Вінчі (1452–1519) — італійський живописець, скульптор, учений, інженер. Створив образ людини, який відповідав гуманістичним ідеалам Високого Відродження.
377
Спокійно! (нім.) — Ред.