Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
66 ...л ь в о в с ь к и й і п ре м и с л ь с ь к и й...— Гедеон Балабан і Ми-хаїл Копистенс'ький.
57 ...митрополита Михаїла...— Михаїла Рогозу.
58 Школу к грець кую...— львівську братську школу.
59 Розказаннєм вселенського патріарх а...— константинопольського патріарха Ієремії.
: ; 60 Іосиф (Іосиф II) —константинопольський патріарх у 1416 — 1439 pp.
Іоанн Палеолокг — візантійський імператор Іоанн VIII Па-леолог (1425—1448); брав участь у Ферраро-Флорентійському церковному соборі; прихильник унії православної і католицької церков.
Євгеній — тобто Євгеній IV, обраний папою в 1431 p.; за нього з його участю проходив Ферраро-Флорентійський церковний собор і в 1439 р. було укладено Флорентійську унію між католицькою і православною церквами.
63 А турці заразом Константинополь взяли. Юж тому по л тор а ста літ минуло.— Турки взйли Константинополь в 1453 р.
64 ...по одпаденню римських заходних народов...-Йдеться про розділення християнської церкви.
65 ...митрополит... Михайло...— тобто Михаїл Рогоза.
66 ...яко би Вага пініте в о Я з оті з Д а гоном...—.Місце попсоване, треба: «... яко би от Авенезера во Язот з Дагоном...» (див.: Перша Книга Царств, гл. 5, ст. 1). Авенезер (Авап-Езер)—згадувана в Біблії місцевість, де пророк Самуїл поставив камінь на відзнаку перемоги ізраїльтян над філістимлянами (Перша Книга Царств, гл. 4, ст. 1, 12); точне місцезнаходження її невідоме. Язот (Азот) — одне з п’яти головних філістимських, міст, багате й укріплене, з храмом Дагону (Книга Ісуса Навіна, тл. 13, ст. 3). Д а г о н — філістимське божество; уявлялось у вигляді морської риби з людським лицем і руками.
67 Ієлій (Ілій, Ілія) —біблійний старозавітний персоналі — ізраїльський первосвященик і суддя; життя його припало на часи релігійно-морального розкладу давніх євреїв і підкорення їх філістимлянам.
6 Офній і Фінн (Офні і Фінеєс) — біблійні старозавітні персонажі — сини первосвященика Ілії; уславились негідним поводженням; бог покарав їх на смерть.
9 Іоанн Златоуст (бл. 347—407) —візантійський християнський письменник-теолог, архієпископ і патріарх константинопольський у 398—403 та 404 pp., один із отців церкви; блискучий проповідник (звідси прізвисько); гостро критикував тогочасне суспільство. Помер на засланні.
70 Стефан Зизаній Тустановський (бл. 1570—після 1.600) — український письменник-полеміст, проповідник і педагог, один із засновників львівської братської школи; автор «Катехізису» (1595), «Ізло-женія о вірі...» (1596), «Казанія святого Кирила...» (1596); викривав зловживання церковної верхівки, закликав протистояти католицькій експансії.
71 Христофор Філалет (Христосвіт Правдолюбний)—псевдонім автора одного з найвидатніших творів української полемічної літератури кінця XVI ст.: Апокрисис, альбо одповідь на книжки о соборі берестейськом... (1597—1598). Твір написано з антипапських позицій; припускають, що під цим псевдонімом заховався учасник острозького вченого гуртка Мартин Броневський.
72 Л я т о с Ян (1539 — початок XVII ст.) — лікар і астроном, професор Краківського університету, католик. Критикував новий календар, введений папою Григорієм XIII в 1582 p.; залишив Краків і оселився при дворі князя Кос тя нти н а - В а си л я О с троз ького.
73 Віссаріон — архієпископ нікейський, вождь латинофільської партії серед візантійського духівництва; на Ферраро-Флорентійському соборі
1439 р. під його впливом греки, погрожувані турками, схилились до унії з латинською церквою; став кардиналом; автор полемічних творів уніатського спрямування; очолював грецьких гуманістів в Італії, перекладав Арістотеля і Феофраста, популяризував Платона, організував «академію» — гурток вчених людей і бібліотеку, яку згодом передав Венеції у громадське користування.
74 Марко (? —1450) —ефеський митрополит, захисник православ’я на Ферраро-Флорентійському соборі 1439 р. і після нього. Автор полемічних антикатолицьких творів «Послання про Флорентійський собор», «Окружне послання до всіх, хто живе на землі», «Розмисл про освячення дарів» та ін.
75 Клірик Острозький—псевдонім українського православного письменника-полеміста кінця XVI — початку XVII ст.; належав до острозького вченого гуртка; автор послань, спрямованих проти Іпатія Потія та інших прихильників унії, «Історії про лістрікійський, тобто розбійницький, Феррарський, або Флоренський собор» (1598—1599).
76 Каяфа — іудейський первосвященик. За євангельською легендою, па його, первосвященство припадає земна діяльність Ісуса Христа, якого :і ініціативи Каяфи було приречено до страти і віддано на суд Пілатові.