Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
5 ... прийняли віру христіанськую уперед, ніжлиляхо-в е ... — Християнізація польських земель почалася в 966 р. особистим схрещенням князя Мєшка І (бл. 922—992); церковна організація формувалася протягом 968—1000 pp., зокрема за панування Болеслава І Хороброго (966—1025).
6 Домінікани — католицький чернечий орден, сформований у XIII ст. святим Домініком; завдяки суворому статуту і чіткій організації став потужним знаряддям папства, зокрема в місіонерській та інквізиційній діяльності; активно поширював католицизм на східнослов’янських землях, куди проник уже близько 1222 р.
7 Константин Константинович — Острозький . Костянтин (Василь) Костянтинович (1526—1608), волинський князь, київський воєвода, багатий і впливовий магнат, один з провідних діячів православного табору у боротьбі проти католицької агресії та унії. За його підтримкою в
Острозі сформувався гурток православних книжників, були засновані ціШші в Турові (1572), Володнмирі-Волинському (1577), школа (1576) і друкарня (1578) в Острозі. Острозький гурток — один із перших на Україні ренесансно-гуманістичних осередків.
8 ... великий король польський... — Стефан Баторій (1533-1586), польський король з 1576 p., який щодо православної церкви провадим відносно толерантну політику.
“...патріарх Іоаким антіохійський первий, а по том константинопольський в землю руськую приїхали і час немалий каждий з них приїздом своїм перємешкува-л и...— Антіохійський патріарх Іоаким приїхав на Русь 1586 p.; перебуваючи у Львові, підтвердив новий статут львівського братства та ідею заснування при братстві школи середнього типу, а також спорудження будинків для шпиталю, друкарні та кам’яної церкви; константинопольський патріарх Ієре-мія Транос (?—1595) приїхав на Русь 1588 p.; вів переговори у справі заснування московського патріархату; підтримав львівських братчиків у їхньому суперництві з православним єпископом Гедеоном Балабаном, а згодом (1593) надав братству право ставропігії; змістив «неправедного» київського митрополита Онисифора та поставив на митрополичу кафедру Михаїла Рогозу.
10 Братства — громадські організації православних міщан у XVI і XVII ст., які боролися проти національно-релігійного і соціального гноблення та експансії католицизму; утримували школи, друкарні, шпиталі, стимулювали розвиток літератури, музики, образотворчого мистецтва, будівництва та архітектури.
1 Ставропігія — привілей не залежати від місцевої церковної влади, зокрема від влади місцевого єпископа, а підпорядковуватися безпосередньо владі вищій — митрополиту, патріарху, синоду. Це право константинопольський патріарх Ієремія 1593 р. надав львівському Успенському братству — національно-релігійному об’єднанню українських православних міщан, заснованому в XV ст.; розквіт діяльності цього братства припадає на кінець XVI — початок XVII ст., коли воно стало осередком культурно-національного руху на західноукраїнських землях; його називали Ставро-пігіальним або просто Ставропігією.
12 Ск у м и н-Ти ш ке в и ч Федір (?—1618) — білоруський магнат, державний діяч Великого князівства Литовського, меценат.
13 Онисифор двоженець—київський митрополит (1578—1589), який був прозваний Дівочкою за те, що до посвячення мав двох жінок і продовжував з ними жити, прийнявши духовний сан; позбавлений митрополичої кафедри патріархом Ієремією.
иМихаїл Рагоза (Рогоза; ? — 1599) — київський митрополит з 1589 p., один з ініціаторів й організаторів Брестської церковної унії 1596 р.
15 Тимофей Злоба — супрасльський архімандрит; патріарх Ієремія змістив його як звинуваченого у «мужебойстві».
16 ... ве Львові науки визволенії [заклав], язика сло-венськаго і грецькаго граматику видрукувати подав і через митрополита елассонського й димониського Арсенія през дві літі учи в...— Йдеться про львівську братську школу, в якій навчалися діти різних станів; навчання велося тодішньою українською мовою, вивчалися церковнослов’янська, грецька, латинська і польська мови, а також «вільні» («визволені») науки: граматика, математика, астрономія, поетика, риторика, філософія, теологія. У 1586—1588 pp. ректором і викладачем грецької мови у цій школі був грек Арсеній (1549— 1626), колишній єпископ у Елассоні і Димоні. За його участю львівські вчені уклали підручник граматики під назвою «Адельфотес. Грамматіка доброглаголиваго єллинослованскаго язьїка. Совершеннаго искусства осми часгей слова. Ко наказанію многоименитому російскому роду» (Львів, 1691). В укладанні і виданні книги могли брати участь тодішні вчителі львівської школи Стефан і Лаврентій Зизанії та Кирило Транквіліон-Ставро-вецький. Арсеній написав' також грецькими віршами «Опис подорожі до Московії», виданий у Парижі 1749 р.