Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

«Я дуже зворушений, — відповів телеграмою Амундсен. — Але для цієї рятувальної експедиції, на жаль, підходять тільки гідроплани».

Проте ця лаконічна відповідь не зупинила доброзичливого ентузіаста. Петерсен негайно звернувся до тодішнього французького міністра авіації Бокановського, і за кілька годин норвезькій рятувальній експедиції було передано великий військовий гідроплан «Латам».

Щоправда, французька машина була не пристосована для посадки на лід чи сніг, та Амундсен не мав вибору. А втім, він розраховував на літню погоду.

— У червні біля берегів Шпіцбергену криги вже не повинно бути і ми зможемо сісти на воду, — рішуче заявив він, намагаючись покласти край зволіканням. Тим більше, що міг цілком покластися на командира «Латама» капітана Гільбо — аса французької авіації, котрий за роки служби здійснив багато складних польотів, серед яких були й такі, що прогриміли на весь світ. Крім французького екіпажу, Амундсен вирішив узяти з собою Дітріксена й Вістінга.

Далі події розгорталися в блискавичному темпі. Усвідомлюючи, що найменше зволікання може мати трагічні наслідки для потерпілих, Амундсен дав французьким авіаторам лише три доби на підготовку машини і призначив їм зустріч у Бергені на шістнадцяте червня. Сам він у ці дні теж не сидів склавши руки. Хутряний одяг для всього екіпажу, продовольство, спорядження — про все це треба було подбати. Запаси пального для гідроплана він припровадив на Шпіцберген морським шляхом. Як і перед усіма своїми попередніми експедиціями, Амундсен уладнав також свої особисті справи.

— Я повинен вирушити на північ не обтяжеиий боргами. Знаю, що в моєму становищі це нелегко. Скільки я ще маю сплатити? — звернувся він до юриста.

— П'ятдесят сім тисяч крон, — відповів той. — Борг, що лишився після твоєї останньої експедиції на «Норвегії». Але прошу тебе, Руале, не клопочися цим. Вони зачекають, розрахуєшся, коли повернешся.

— Ні, я хочу нарешті позбутися боргів. Муляють вони мені, розумієш? — відрубав Амундсен. — Сім тисяч одержиш скоро за мою останню книгу, втричі більше повинно надійти з-за кордону за переклади. Решту я постараюсь якось роздобути.

Роздобути?.. Повернувшись додому, Амундсен дістав із і шафи багато оздоблені коробки з орденами, старанно витер з них пил. Чи всі вони тут?.. Мабуть, так. Їх було п'ятдесят — цих високих державних нагород, медалей географічних товариств майже всього світу, золотих зірок і хрестів. Їх вручали королі, прем'єри, президенти. Амундсен оглянувся по кімнаті: десь має бути ще один орден — оздоблений самоцвітами, нагорода від імператора Японії.

Боляче було розставатися з цими вірними друзями — кожен з них свідчив про перемоги, здобуті у нелегкій боротьбі. Але що вдієш! Амундсен прагнув будь-що позбутися тягаря боргів. Один багач з Крістіанії давно вже хотів купити цю унікальну колекцію, щоб передати її університету. Однак Амундсен довго не погоджувався. Хотів сам подарувати свої реліквії музею. Але тепер у нього не було іншого виходу — мусив продати ці дорогі для нього реліквії.