Крига. Частини ІII–ІV

Пан Поченґло покивав головою.

— Три удари ножем, багато крови, всі моляться, дай Бог, виживе.

— Ви теж молитеся, ви, областники, сепаратисти, ви молитеся найгарячіше.

Він відвів погляд до лампи, переступив із ноги на ногу, струшуючи із взуття мерзлоту.

— Що це таке, — закричалося глухо, — що ви завжди приходите зі своїм соромом, каяттям і прагненням до сатисфакції — постфактум, як уже все лихе до кінця вчините! Тоді — друзі! Тоді — до рани прикладай! Але спершу — з ваших рук та рана.

— Ви ж знаєте, врешті-решт, що умова чести між нами з мого боку була якнайбільш щирою: ви домовляєтеся про Відлигу з лютими, як було сказано, тут — Літо, в Європі — Зима, натомість я вас безпечно та нишком перекидаю до Америки.

— Щирою. Але від самого початку, від того засідання Клубу Зламаної Копейки, або й ще раніше, ще під час ваших сибірських вояжів, ви однаково щиро працювали для тріумфу областнической идеи — цілковито іншим шляхом. Змови, так! Змови, як швейцарський годинник, — у єдиному часі й місці на Землі, де вони дійсно можливі: тут, під Кригою! Ви не мусите підтверджувати, — спрямувалося на нього палець, — я бачу!

Почалося п е р е л і ч у в а т и.

— Успіх мирного трактату князя Блуцького. А отже! Кінець морських блокад. А отже! Відновлення торгівлі Сибіру з Америкою, воскресіння Російсько-Американської Компанії, повернення до спорудження Аляскінського тунелю. А отже! Різке падіння цін на сталь на біржах за Тихим океаном. А отже! Паніка в голові Дж. Пі. Морґана й нещадні накази його аґентам у Москві й Петербурзі, мільйони на взятки. А отже! А отже! Розрахунок Порфірія Поченґли і його областников: аж ніяк не торпедувати місії Морґана, — а власне допомогти йому, допомогти якомога більше в очорненні перед царем генерал-губернатора.

… Математика характеру! Алґоритміка Історії! Кримінал Криги! Певний, як два плюс два дорівнює чотири, як дедукція Шерлока Голмса! Ви особисто знайомі з графом Шульцом, ви знаєте єдиноістину графа. Що вчинить Шульц, несправедливо звинувачений царем у зраді й скинутий зі свого сибірського престолу, вигнаний із царства крижліза?

— Надвоє бабка ворожила, — буркнув він.

— Отож, карамболь. Проте однаково передбачуваний в обох його варіантах. Така це людина! Загнана під стіну, притиснута брехнею, несправедливістю, — чи скориться вона? Чи оголосить незалежність Сибіру? Й тоді областники святкуватимуть тріумф!

… Ви лише не подумали, що цар також убезпечиться. Шембух, ха! Шембух, Ґайст, акурат! Це не проти них, а проти самого царя була гра! За його наказом тут Міністерство Зими й Третє Відділення включилися у крижану змову, це він мене в політичне вбивство вплутав. — Вищирилося похмуро. — В якихось іркутських інтриґах між одним й іншим чиновником я міг прорахувати людину до людини, — але що я можу вдіяти проти Імператора Всеросійського?

Пан Поченґло поглянув згори.