Січеславщина (квадрологія)
- Автор: Чапленко Василий Кириллович
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Січеславщина (квадрологія)». Краткое содержание книги:
Хоч які були болючі в породіллі перейми, та Коняєва сказала, що родиво, як на первістку, пройшло легко, бо тривало тільки дві години.
А через тиждень Раїса була вже здоровісінька. І тоді влаштували "жовтини", родинне свято, що відповідало дореволюційним христинам. Назва ,,жовтини" - від Жовтнево: революції, що поклала вже свій знак і на це побутове свято.
У домі Перемітьків це було друге таке після їхнього весілля гостювання. Прийшли не тільки брати Маркел " Хе з своєю молодою жінкою Фроською, зросійщеною українською селянкою, що говорила чудернацькою російсько-українською мішаниною), а й секретар заводської "парторганізації" та новий голова "фабзавкому" Нетімаха,, обидва теж із жінками.
Гості нанесли повну хату гомону й сміху. Бадьорий тон цього веселого настрою пішов угору особливо після першої'другої чарки "риківки". Найбалакучіші були ,,секретариха" та Нетімашина жінка, свідомі своєї неабиякої ваги в заводському суспільстві, хоч кожна з них козиряла перевалено заслугами свого чоловіка, починаючи трохи чи не кожну свою думку словами: "А мій Ваня сказав"... "А мій Петька вирішив'... До Маркелової жінки вони ставилися з деякою неуважністю, бож і її чоловік був ще тільки я'кимсь невиразним "комсомольським активістом". Та й сама вона, либонь, мала себе в цьому товаристві ще не дуже добре і трохи чи не трималася за чоловікову руку. Свекруха теж її до-сить безцеремонно використовувала, загадуючи носити страви тощо.
Надворі був лютий мороз, але сонце простромлювало своє проміння навіть крізь намерзлі шибки та мереживо ґардин і веселило хату. Хата була добре напалена, і надвірній холод відчували тільки ті, що сиділи близько біля ві' кон, звідки шпигали колючки морозу. А втім, "риківка" і таких зогрівала...
Раїса вийшла до гостей у новій темнозеленій сукні, прикучерявлена, з дитиною на руках, загорнутою, як лялечка метелика в кокон, у м'якеньке блакитне укривало. Цей "верчик" був майже такий завбільшки, як і вона сама, як її худенька, невеличка постать, і тримала вона його поперед себе невміло, але вже з гордістю показувала свого сина. На обличчі її вже майже зникли оті руді "плями вагітности", воно знов побіліло, а ясно-срібні її очі грали радісним! сяйвом щастя.
Гості підходили по черзі до молодої матері, відгортали обережно край укривала й зазирали всередину, щоб побачити кулачок з безтямними оченятами, двома краплями блакиту, що наче скапували з очей матер:. Тим гості й казали: "Викапана мати". Але насправді материні були тільки очі, а носик мав щось в:д батька.
І хоч яка невиразна була ця купка людського тіла, та гості розглядали це тільце як майбутнього інженера (а декотрі так і казали), коли не більше щось. Бож усякому було ясно, що син такого батька, як інженер Перемітько, не буде свинопасом. Усі поздоровляли молодих батьків, а серетар парторганізації виголосив цілу промову.
и Товариші! - підвівся він з чаркою в руці і показав Сисою щербину. - Я хотів сказати декілька слів від імени партійної організіції заводу. Наше виробництво під мудпим керівництвом: ЦК нашої партії розвивається в умовах н о-во'і економічної політки, нового курсу, взятого ,,всерйоз і надовго", як сказав небіжчик Володимир ІллічТГен.н. і нам потрібні радянські кадри, якнайбільше кадрів. Отже, ми вітаємо цього нового члена нашого суспільства, і хай він росте батькам; н.а втіху, а нашій Комуністичній партії на славу...
Він зробив силувану усмішку (бо перехід від казенної промови до усмішки був не такий легкий), показав ще раз свою щербину, вихилив чарку й сів. Усі теж випили і з робленою бадьорістю заплескали. Промова була дурна, недоречна і вона просто ,,вбила" попередню невимушену вченість але всі робили вигляд, що сказано щось надзвичайно розумне. Щоб ту веселість відновити, голова "завкому Нетіпаха, підскочивши й собі з піднесеною (наново, звичайно, налитою) чаркою в руці, додав до поздоровлення ще й побажання, щоб молоде подружжя на цьому досягові не за, спокоїлось, а постаралося ще в справі збільшення кадрів радянського будівництва...
- Авжеж, авжеж! - загукали гості, і били в долоні з усієї сили. Особливо завзято плескала Нетімашина жінка, зиркаючи переважно на молодого гарного батька (її власний чоловік був уже на літі й цікавився, либонь, більше чаркою, аніж батьківством: у них же не було дітей). Секретар "парторганізації" відтуляв свою щербину і теж весело бив у долоні
Раїса засоромилась, а в Павла ворухнувся сумнів, чи варто з такою мати більш як одну дитину. Він бачив худеньку фігурку своєї жінки й відчував, як колишнє почуття любови до иеї тікає з його серця... Цей сумнів підсилювала "діяльна участь" у всьому цьому святі тещі, що поводилась так, немов би вона була найбільше причетна до появи на світ цього дитинчати. Вон,а теж нахилилась до внука, злегенька взяла пучкою за ґудзик носика, прицмокнула й ніжно вимовила: