Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
7. У частині 4 ст. 115 КВК України перераховані певні категорії засуджених, яким харчування, одяг, взуття, білизна й комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Це: 1) неповнолітні; 2) інваліди першої та другої груп; 3) жінки з вагітністю понад чотири місяці; 4) непрацюючі жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях; 5) непрацюючі чоловіки віком понад шістдесят років і жінки понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії); 6) засуджені, звільнені від роботи через хворобу, в тому числі хворі на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них незалежних (карантин, погодні умови чи інші форс-мажорні обставини), і не отримують за цей час заробітну плату, харчування, речове майно і комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису виправної колонії.
8. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям окрім безоплатного надання харчування, одягу, взуття, білизни і комунально-побутових послуг, згідно з ч. 3 ст. 115 КВК України, створюються також поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування.
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, встановленими для вагітних жінок і матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватися грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі. Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.
Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.
9. Засуджені можуть певну частину грошей зі своїх особових рахунків витрачати на покращення свого матеріально-побутового забезпечення. Частина 6 ст. 115 КВК України дозволяє засудженим крім граничних сум на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби (ст. 108 КВК) додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування. Для використання коштів на ці цілі потрібен дозвіл адміністрації.
Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, — заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.
2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я. Адміністрація колоній зобов’язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров’я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов’язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.
3. У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі, якщо це загрожує його життю, допускається примусове годування за медичним висновком.
4. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ органів охорони здоров’я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров’я України.
5. Засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини.