Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
Льодове бомбардування не припинялося, наповнюючи гондолу гуркотом канонади. «Норвегія», неначе поранений звір, ледве повзла. Механікам було дано розпорядження перейти на подачу двигунам збагаченого пального. Мотори запрацювали на повну потужність, але невдовзі швидкість знов упала до сімдесяти кілометрів за годину. Над дирижаблем нависла загроза катастрофи.
— Капітане, треба піднятися понад хмари! — заявив Рісер-Ларсен.
Розгублений Нобіле надто рвучко шарпнув на себе стерно, і дирижабль став майже у вертикальне положення. Стрімко йдучи вгору, він не слухався висотного стерна.
— На поміч! — безпорадно крикнув приголомшений Нобіле. — Усі перейдіть негайно на ніс. Усі.
— Без паніки! Досить і трьох! — відповів йому Вістінг.
І троє норвежців кинулися вперед по вузькому трапу, прокладеному під газозбірниками вздовж, дирижабля. Їхньої ваги вистачило, щоб вирівняти літ.
Спостерігаючи з передньої навігаційної гондоли льодову обстановку на океані й заразом видивляючись, чи немає на цих, ще не розвіданих просторах якого-небудь невідомого острівця, Амундсен з жахом помітив, що ніс дирижабля стрімко опускається вниз… Швидко наближалося крижане поле. Ще мить — і… Приголомшений, він оглянувся назад. При висотному стерні завмер Нобіле. Його судорожно затиснуті на стерні руки знерухоміли. Рісер-Ларсен метнувся вперед і, відштовхнувши розгубленого Нобіле, поволі, дуже обережно вивів повітряний корабель з піке.
Амундсен з полегкістю зітхнув. «Катастрофи уникли, а вона була зовсім близько, — записав він у бортовому журналі. — Кормова гондола пройшла за якихось півметра від поверхні криги».
На сорок шостій годині польоту стомлені аеронавти побачили крізь укриті інеєм шибки ілюмінатора засніжене узбережжя Аляски. Та через низьку хмарність штурман не міг точно визначити, де саме перебуває корабель — на заході чи на сході від Барроу. Ясно було тільки одне: шар льоду на обшивці дедалі наростав і своєю вагою притискував дирижабль до землі. У просвіті між хмарами Амундсен помітив занесені снігом будиночки якогось невеликого селища. Серце у нього заколотилося: це був Уейнрайт, де зазнав катастрофи «юнкерс». Місце колишньої поразки ставало тепер місцем перемоги!
Але радість тривала недовго. Дужий вітер кидав дирижабль, немов іграшку, то притискаючи його до землі, то знову пориваючи вгору. За таких умов політ над мало відомим гірським пасмом Аляски був небезпечний.
— Повернути на схід, у відкрите море! — паказав Амундсен. Там не загрожувала небезпека наразитися на гострі гранітні скелі, зате внизу на дирижабль люто накинувся ураган. Здавалося, він ось-ось розірве його на шматки.
Коли небо нарешті прояснилося, астрономічні виміри показали, що корабель занесло далеко від берега. За ці довгі години польоту ніхто не зімкнув очей. Ніхто, крім радіотелеграфіста й штурмана, навіть не сідав. Люди були вкрай стомлені. На шістдесят шостій годині польогу всі вже вибивалися з останніх сил. Коли на світловому табло загорілася червона лампочка, що було сигналом запустити мотор, італійський механік довго не міг підняти руки. Амундсен зрозумів: екіпаж такий виснажений, що летіти далі, аж до самого Нома, дуже ризиковано. Тому, спостерігши ледве помітне серед снігу селище, наказав:
— Приземлятися!
Якір довго ковзав по мерзлій землі. Гнана вітром «Норвегія» неслась прямо на будинки. Кілька чоловік екіпажу, коли дирижабль був уже невисоко, зіскочили на землю і повисли на канатах. На поміч поспішили мешканці селища.
Уже наступного дпя до найближчої радіостанції помчала собача упряжка, везучи довгу депешу:
«Перший в історії трансполярний переліт з Європи до Америки через Північний полюс закінчився успішним приземленням у селищі. Теллер на Алясці, за дев'яносто кілометрів від Нома. Експедиція Амундсена — Елсуорта на дирижаблі «Норвегія» за сімдесят дві години пролетіла п'ять з половиною тисяч кілометрів».
Палкі привітання, з якими в Номі зустріли Амундсена ті, хто знав його з попередніх експедицій, були для нього щедрою винагородою за перенесені знегоди. В це місто знаменитий полярник повертався, як додому. Двадцять три роки тому він приплив у Ном на скромній шхуні, овіяний славою підкорювача Північно-Західного проходу, а шість років тому дістався сюди на чудовій «Мод», пройшовши на ній уже Північно-Східним шляхом. Тепер він прибув у це місто як переможець нової стихії: йому стало підвладне повітря. Усі мешканці міста — китобої, моряки, мисливці — вітали його як свого давнього друга.