Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:

Відомі сучасні польські письменники розповідають про славетних норвезьких
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
1 ... 214 215 216 217 218 219 220 221 222 ... 231
Перейти на страницу:

Доручивши своєму метеорологові Фінну Мальмгрену давати Берду потрібну інформацію про погоду, Руал Амундсен ще раз виявив благородство. Полковник Нобіле стискав кулаки в безсилій люті, не розуміючи, як можна допомагати суперникові.

Тепер Амундсен боявся тільки одного: щоб з американцями не трапилося біди. Тоді йому довелося б вилетіти їм на допомогу, поламавши власні плани. Вчинити інакше він не зміг би. Проте ці побоювання були марні. Свій полярний рейс Берд здійснив у рекордному темпі. Він злітав туди й назад за п'ятнадцять годин сорок хвилин. Берд зробив над полюсом три кола, скинув медальйон, який носив на шиї його співвітчизник Пірі під час свого знаменитого походу, і повернувся на Шпіцберген.

Дирижабль N-1 «Норвегія»

ЧИ НЕ СТАНЕ ТРАНСПОЛЯРНИЙ ПОЛІТ ОСТАННЬОЮ ЕКСПЕДИЦІЄЮ АМУНДСЕНА?

Амундсен перший поспішив потиснути руку суперникові і поздоровити його з перемогою. Та даремно він намагався помітити на молодому обличчі Берда бодай найменше хвилювання.

— Сьогоднішній політ, капітане, я розцінюю скоріше як спортивне досягнення, — сказав Берд.

— Які ж у вас подальші плани? — спитав Амундсен.

Берд йому подобався. Ще кілька років тому, під час перельоту через Атлантичний океан з Нью-Йорка до Європи, він виявив неабияку відвагу. Тоді французьке узбережжя несподівано оповив густий туман. Літак попав у непроглядну імлу, а тут ще відмовив компас, скінчився бензин. Берд подав сигнал біди, але не дістав ніякої відповіді. Тоді він, не роздумуючи, повернув до моря, посадив літак на воду, а сам з екіпажем у маленькому гумовому човні дістався до побережжя Нормандії.

— Я мрію про Південний полюс! — із запалом відповів Берд.

Амундсен поглянув на американця ще з більшою симпатією.

— Чи ж це не диво? Ви мрієте про Південний полюс, а здобули Північний. Зі мною було навпаки. Я з дитинства мріяв про Північний, а підкорив Південний… Вірю, що ви досягнете своєї мети. Тільки пам'ятайте про одне: з усіх полярних небезпек найстрашніша — поганий добір людей. Це неминуча поразка.

— Але як же перевірити, хто підходить, а хто ні, хто не підведе? Я знаю, ви завжди вміли підбирати собі чудових товаришів. Скажіть, капітане, що це були за люди? Як ви узнали, що вони не підведуть?

Амундсен мимоволі всміхнувся, прочитавши в очах Берда гаряче прохання.

— Ніхто ще не міг дати відповіді на це питання, — серйозно сказав Амундсен. — Я знаю тільки, що найкраща школа для виховання характеру — полярні простори, полярний гарт. Можу порекомендувати вам надійних, випробуваних людей. Крім того, в мене збереглася частина мого антарктичного спорядження і багато карт. Я завжди до ваших послуг. Нам, старим, легше буде піти на спочинок, якщо наше діло візьмуть до рук такі люди, як ви.

Ще не стих гуркіт моторів американського «фоккера», як уже бадьоро запрацювали двигуни «Норвегії». Вранці 11 травня 1926 року величезна сигара об'ємом вісімнадцять тисяч кубічних метрів піднялась над льодами біля Кінгсбея і велично попливла на північ.

На борту дирижабля були вірні товариші Амундсена, полярні соратники: Рісер-Ларсен, Вістінг і Омдаль. Не було тільки Олонкіна. Перед самим стартом «Норвегії» він під час несподіваного поштовху гондоли наткнувся на проводи високої напруги діючої радіостанції[41]. Потерпілого замінив офіцер норвезького морського флоту Готвальд.

Завдяки потужній радіоапаратурі, встановленій на борту дирижабля, екіпаж підтримував постійний зв'язок із світом, спеціальний устрій приймав сигнали для коригування напряму польоту, які передавала радіостанція із Ставангера та інші норвезькі станції. Амундсен покладав великі надії на молодого шведського геофізика Мальмгрена, який виконував відповідальні обов'язки метеоролога експедиції. Представником преси на повітряному кораблі був відомий норвезький журналіст Рамм, той самий, що багато років тому насилу відшукав у Тромсьо Амундсена, котрий готувався тоді до подорожі на шхуні «Йоа».

вернуться

41

У. Нобіле згадував про нього так: «Кращого радиста для цього польоту не вдалося би знайти. Однак на наступний день після нашого прибуття в Кінгсбей Готтвальдт, який керував радіослужбою на борту дирижабля, повідомив мені, що через дефект слуху, виявленого у Олонкіна, він хоче замінити його радистом місцевої станції Сторм-Йонсеном. Я заціпенів від подиву: досі Олонкін добре чув! Готтвальдт нічого не відповів, але в той же день, щоб переконати мене, направив до російського юнака лікаря, що лікував шахтарів, і той, навіть не потурбувавшись запросити мене на перевірку, підтвердив дефект слуху. Так добрий Олонкін був усунений від участі в останньому польоті. Він дуже це переживав, Томазеллі навіть бачив, як він плаче. Думаю, що справжньою причиною виключення Олонкіна з експедиції було бажання Амундсена мати на борту ще одного норвежця. Після цієї заміни у складі експедиції опинилося сім італійців, сім норвежців, один швед і один американець.»

1 ... 214 215 216 217 218 219 220 221 222 ... 231
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)