Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Амундсен перший поспішив потиснути руку суперникові і поздоровити його з перемогою. Та даремно він намагався помітити на молодому обличчі Берда бодай найменше хвилювання.

— Сьогоднішній політ, капітане, я розцінюю скоріше як спортивне досягнення, — сказав Берд.

— Які ж у вас подальші плани? — спитав Амундсен.

Берд йому подобався. Ще кілька років тому, під час перельоту через Атлантичний океан з Нью-Йорка до Європи, він виявив неабияку відвагу. Тоді французьке узбережжя несподівано оповив густий туман. Літак попав у непроглядну імлу, а тут ще відмовив компас, скінчився бензин. Берд подав сигнал біди, але не дістав ніякої відповіді. Тоді він, не роздумуючи, повернув до моря, посадив літак на воду, а сам з екіпажем у маленькому гумовому човні дістався до побережжя Нормандії.

— Я мрію про Південний полюс! — із запалом відповів Берд.

Амундсен поглянув на американця ще з більшою симпатією.

— Чи ж це не диво? Ви мрієте про Південний полюс, а здобули Північний. Зі мною було навпаки. Я з дитинства мріяв про Північний, а підкорив Південний… Вірю, що ви досягнете своєї мети. Тільки пам'ятайте про одне: з усіх полярних небезпек найстрашніша — поганий добір людей. Це неминуча поразка.

— Але як же перевірити, хто підходить, а хто ні, хто не підведе? Я знаю, ви завжди вміли підбирати собі чудових товаришів. Скажіть, капітане, що це були за люди? Як ви узнали, що вони не підведуть?

Амундсен мимоволі всміхнувся, прочитавши в очах Берда гаряче прохання.

— Ніхто ще не міг дати відповіді на це питання, — серйозно сказав Амундсен. — Я знаю тільки, що найкраща школа для виховання характеру — полярні простори, полярний гарт. Можу порекомендувати вам надійних, випробуваних людей. Крім того, в мене збереглася частина мого антарктичного спорядження і багато карт. Я завжди до ваших послуг. Нам, старим, легше буде піти на спочинок, якщо наше діло візьмуть до рук такі люди, як ви.