Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Але це ще не фініш діяльності Рами. За свідченням священних книг Сходу, він став царем землі завдяки своїй духовній силі, генію і доброті. Рама постарішав. Легенди розповідають, що королі й народні посланці пропонували йому вищу владу над собою і всі земні блага. Та одного разу перед ним постала Diva Nahousha, його добрий геній, і мовила: «Якщо тебе зможе спокуса матеріальних земних дарів, Божественний Розум покине тебе; ти більше не побачиш мене». Рама обрав духовні дари Неба. Із кількома втаємниченими й слугами він подався в гори і там помер. Знайшов свій супокій на легендарній горі Airyana-Valia. Ніхто точно не знає, де вона розташована. За східними переказами, це гора Альборі в Індії, за північними легендами — місце в Скандинавії, куди тіло Рами переправили його учні.
Але є тибетські перекази. В священних текстах Агарті йдеться про побажання Рами упокоїти його там, звідки він розпочинав свою велику місію: на тих кручах, з яких одкрився йому величний жовто-синій простір… Я вірю цій легенді. В країні Куш Північну Припонтиду-Україну називали Рама-вартою (країною Рами). До Рамаварти й пішли мешканці країни Куш після жахливої катастрофи.
Рух аріїв на захід, точніше, до Північного Причорномор'я (Рамаварти) — третій етап арійської епопеї. Це шлях на захід через усю Євразію, до землі легенд і переказів — обітованої Припонтиди, вихідного пункту давнього організованого руху їхніх предків на схід на чолі з божественним Рамою. І цей, третій, етап арійської місії — головний. Складний, багатохвильовий, він розтягнувся на століття. Вузловим моментом цього руху було Семиріччя.
НА ЗАХІД
Так мы шли
И не были нахлебниками. Велесова книга
— Шлях аріїв на захід, кінцевою метою якого була земля Північної Припонтиди, розтягнувся на віки, і його потрібно розглядати не стільки у географічному, скільки в історично-духовному плані.
Дуже спрощені і викривлені трактування арійського руху на захід подані, зокрема, в працях гітлерівських учених-окультистів [Більш детально про це див.: Повель Л., Бержье Ж. Утро магов.—М., 1992](до 1943 року ці трактати регулярно надходили до тибетських сховищ). Суть їх така.
Сорок століть тому в Гобі процвітала арійська цивілізація Ар'я-Варта. Внаслідок природних катаклізмів на цьому місці утворилася пустеля, арії ж, які врятувалися, розійшлися на південь, схід і захід. Досі все правильно. А далі — фашистська напівправда. На захід ніби пішли «справжні» арії, які побажали повернутись на свою «нордичну» батьківщину, відшукали легендарний острів Туле, заволоділи чашею Грааля. З них утворилося ядро стійких «нордичних аріїв» (оберменшів) на чолі з «фюрером» Тором, який став одним із героїв численних північних саг. Ці біляві, похмурі красені пішли в північні тумани, аїх дух втілився у тевтонсько-рицарському характері.
Насправді ж у русі на захід жителів загиблої країни Куш [Мешканців загиблої країни Куш не треба плутати з біблійними «кушанами» — народом, який жив на Близькому Сході набагато пізніше] відгалуження нордичної гілки було лише одним із моментів, і далеко не головним. Повторюю, головною метою арійського руху виступала Рамаварта — земля нинішньої України.
Рух цей ніяк не нагадував завойовницького походу, чи щось на зразок переміщення утікачів-погорільців. Це було масове переселення народів.
Як відомо, частина «дітей Сонця і Степового вітру» осіла на Південному Алтаї. Там чудові погодні умови й родючі угіддя. Інша частина відкололася від основної маси переселенців і пішла на землі нинішнього Південного Ірану. У легендах Месопотамії говориться про бога Енкі, котрий прийшов у Ериду і навчав місцевих жителів ремеслу і землеробству.
Однак головний потік аріїв прямував через алтайські і казахські степи, через Прикаспій, Кубань до Середнього Подніпров'я, яке вони й заселили до кінця ІІІ тисячоліття до н.е., вважаючи його (Подніпров'я) землею обітованою. Загалом цей шлях «арійської хвилі» і є початком формування і розселення індоєвропейських народів від Тихого й Індійського океанів до Атлантики.
Лідирувала серед тогочасних арійських кочівних племен секта «Криги і Полум'я» — єретична «ліва» гілка арійської «сонячної і світозарної» релігії. Ми до неї ще повернемося, коли говоритимемо про історичну долю України.