Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Водночас у літературі про аріїв простежується чимало суперечливого. І не тільки у визначеннях поняття «аріїв», а й щодо їх походження. Одні дослідники вважають, що арії прийшли з Уралу (доказ — Андронівська культура). Інші доводять, що прабатьківщиною аріїв є географічна зона, яка охоплює Прибалтику, сучасну Фінляндію, район навколо Білого моря. Треті відносять предків аріїв до народів, що мешкали на північному заході (нинішні Скандинавія, Гренландія, Східна Аляска) [Див.: Древность: арии, славяне. — М., 1994. — Выл. 2].
О. Блаватська вважає, що аріями були «захисники давньої Трої»[Блаватская Е. П. Тайная доктрина. — Т. 2. — С. 463.], а В. Хвойка — жителі Трипілля[Див.: Космос давної України. — К., 1992]. Леся Українка, М. Грушевський, а слідом за ними й інші вітчизняні автори називають землі України прабатьківщиною аріїв, ототожнюючи архаїчних аріїв із індоєвропейськими народами. М. Реріх відстоює погляди про «індійський шлях» аріїв, які нібито прийшли до Європи (до самої Ірландії) з берегів Гангу.
Остання точка зору заслуговує на увагу, але… По-перше, все ж таки незрозуміло, звідки прийшли арії до Індії. По-друге, науковці виявили, що санскрит найближчий до слов'янських мов, особливо ''південноруської», себто до української. Тут найбільша кількість збігів. Чого? По-третє, дослідження показали, що багато санскритських слів вживалися стародавніми європейськими народами задовго до індійської Рігведи.
Від автора:
Нові знання в цій галузі породили нові версії: 1. Арії ішли до Європи не з Індії, а навпаки, і батьківщина їхня — північ Європи (Скандинавія, Ірландія). 2. Батьківщина аріїв — не Індія і не Північна Європа, а Центральна або Східна Європа (литовські ліси або степи Причорномор'я). Звідси арії подалися на схід, на південь і захід.
Знайома нам ця проблема і в її расистській постановці. Ми не раз читали й чули про «арійські» устремління гітлерівців, які шукали корінь шляхетної нордичної раси на півночі Європи, в степах України, в Тибеті. Німецькі дослідники вважали, що після вселенської катастрофи арійська (біла) раса відродилася десь на Памірі 9—10 тисяч років тому. Згодом частина тих аріїв спустилася на південь, до Індії, зайнявши її північні райони, а інша подалася до центру Азії — до нинішнього Туркестану. Пізніше, в IV тисячолітті до н. е., вони рушили навпростець до Центральної Європи й далі до Скандинавії, залишаючи по собі помітний слід, що добре простежується в німецькій, скандинавській і частково в слов'янських мовах.
У цій антислов'янській версії зовсім не фігурує Північне Причорномор'я. Незрозуміло, як арії з Туркестану «обійшли» Каспійські ворота й степи Припонтиди. Насправді етнічні потоки з центру Азії до Європи (і це доведено) йшли через Алтай і Кавказ і, отже, головний слід залишали на землях сучасної України.
Є чимало й інших хибних уявлень та домислів стосовно аріїв. Недавно, вже по смерті Гуру, мені потрапив на очі зразок «арійської теорії» досить відомого П. Глоби. Ось її положення: символ аріїв — Ведмідь, бо вони прилетіли на Землю (час уже не встановити) із зірок Великої Ведмедиці. Понад 40 тисяч років тому на материку Арктида в Північному Льодовитому океані існувала цивілізація аріїв. За сивої давнини той материк називався «Хайр» (перекладається з давньоперської як «ведмідь»). У результаті якогось катаклізму Арктида опустилася на дно водночас (?) із Атлантидою, Пацифідою, Лемурією (тут Глоба сплутав хронологію). Арії, що врятувалися, вийшли на Урал і створили в Поволжі, на великій території від Уралу до Каспію, державу Хайрат, де через багато тисяч років з'явився пророк Заратустра — Син Зірки (Заратустра, виявляється, волжанин!). Слова «хайр», «арії» — стародавня назва Уральських гір. Звідти арії поширилися по всій Євразії — від Англії до Індії[Див.: Глоба П. П., Глоба Т,М. О чем молчит Луна. — Л., 1991.—С. 23].
Ці відомості не підкріплені жодними даними й джерелами. П. Глоба посилається на «усні авестійські перекази». Схожих теорій нині розплодилося, на жаль, чимало.
Звичайно, трапляються й противники арійської проблеми, які вважають її або надуманою, або навіть містичною, не сумісною з науково-історичними поглядами.