Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Рис. 1. Рух арієзованих народів (ІІ-І тисячоліття до н. е.)

Друга хвиля — скіфський рух (нащадки другого сина Яфета — Магога). Скіфи спочатку «варилися» в етнічному казані іранських верховин. Сюди прийшов свого часу південний потік аріїв, які рухалися на захід. Від них походить мітраїстська релігія зороастризму, згодом персидських вогнепоклонників. Саме вони є родоначальниками скіфських племен, які в VII столітті до н. е. рушили на північ і захопили, по суті, Великий степ від Алтаю до Карпат.

Третя хвиля великого «західного руху» — сармати (нащадки біблійного Мадая) — прямі попередники слов'ян (народу Рош). Потім ідуть іонійці (нащадки Явана).

У Північну Припонтиду з глибин Азії приходили арієзовані народи, і ці пастушачі племена, зливаючись з місцевими землеробами, давали великі етнічні паростки, що запліднювали потім мисливські племена Західної Європи. В результаті народжувалися на світ нові етнічні спільності — молоді, сильнії носії нових традицій, сонячної енергії, духовності та світлої життєдайної сили. Мова йде насамперед про синів Тарсена (Расена), що вийшли на історичну арену уже в індоєвропейський період Трипілля і навіть ближче до його занепаду, тобто в другому тисячолітті до Христа. Вдячна, світла, хоча й нелегка, позначена високою жертовністю місія синів Тарсена опромінювала життя західного людства протягом 11 і початку 1 тисячоліття до н. е.

Таким чином, ваша праматір — Аратта — і була тим великим розсадником, розплідником, де зростали паростки післяпотопних етносів та культур, а потім, через тисячоліття, розквітали в зовсім несподіваних місцях північної півкулі. Тепер цей «розплідник» забутий, «захований» під товстим шаром вигадок, упереджених суджень, а часом і відвертої неправди. Тож давайте хоч якоюсь мірою його відкриємо, розчистимо. Це дасть змогу побачити, звідки ви, і зрозуміти, що значить для людства ваша багатостраждальна земля — батьківщина Тарсена і його славних синів: Пелазга, Трояна, Гікса, Венеда, Кельта (Галла) [Кельтів називали не тільки «галлами», але й «галатами», «галілеянами». Див.: Кур А. Из истинной истории наших предков // Молодая гвардия. — 1994.— № 1], Арта, Анта.