Анабазис. Похід 10000 еллінів

/3/ Звідси вони пройшли по рівнині[174], вкритій глибоким снігом, у три переходи 13 парасангів. Третій перехід був дуже важким, бо північний вітер дув в обличчя, обпалюючи усе морозом і приводячи людей у стан заціпеніння. /4/ Тоді один із жерців запропонував принести жертву вітрові. Це було зроблено, і всім здалося досить ясно, що різкий вітер стих. Глибина снігу сягала 1 оргія, і через це загинуло чимало в’ючної худоби і рабів і до 30 солдатів. /5/ Ніч елліни провели біля вогнищ. Дров на цій стоянці не бракувало, але ті солдати, які спізнилися, не мали чим розпалювати, а ті, хто прийшов раніше і розвів багаття, не допускали підходити до вогню тим солдатам, які прийшли пізно, якщо вони не давали взамін пшениці чи чогось їстівного, якщо таке в них було. /6/ Там, біля вогнищ, вони обмінювалися тим, хто що мав. Де палало багаття, там внаслідок танення снігу утворювалися великі ями, які сягали самої землі, тому можна було виміряти товщину снігу.

/7/ Звідси упродовж усього наступного дня вони йшли по глибокому снігу, і багато людей знемагало від голоду. Ксенофонт, перебуваючи в ар’єргарді, підбирав упалих і не розумів, що з ними діялося. /8/ Та коли один із обізнаних людей сказав йому, що вони, мабуть, виснажені голодом і що, поївши що-небудь, вони встануть на ноги, він пройшов до обозу і, знайшовши їстівні припаси, став роздавати їх сам і посилав здорових солдатів пробігтися між тими, хто попадав з голоду. /9/ А ті, підживившись, вставали і йшли далі.

На цьому переході Хірісоф надвечір прийшов до села і наштовхнувся перед валом біля криниці на жінок і дівчат, які ходили по воду. /10/ Ті запитали еллінів, хто вони такі. Тлумач відповів перською, що вони йдуть від царя до сатрапа. Жінки сказали, що сатрапа тут немає і що він перебуває на відстані приблизно 1 парасанга. Оскільки година була пізня, то елліни разом із водоносицями пройшли на той бік укріплення до комарха[175]. /11/ Хірісоф і ті загони, які могли це зробити, розташувалися там табором, а солдати, яким забракло сил, щоб дійти до укріплення, провели ніч без їжі і без вогню, і декілька чоловік з них загинуло.

/12/ Частина ворогів зібралася у загони і невідступно ішла за еллінами, захоплюючи охлялу в’ючну худобу і затіюючи через неї бійку один з одним. Деякі солдати почали відставати в дорозі: в одних від снігу зіпсувався зір, в інших на ногах від холоду повідмерзали пальці. /13/ Захистом для очей від дії на них снігу були шматки чогось чорного, яке треба було носити перед очима під час походу, а для рятунку ніг треба було постійно рухатися, не зупиняючись ані на мить, а на ніч скидати взуття. /14/ Якщо хто-небудь лягав, не роззуваючись, то реміння врізалося йому в ноги і взуття примерзало; адже старе взуття було зношене, а чоботи, так звані карбатіни, були зроблені із свіжо зідраної бичачої шкіри.

/15/ Через такі злигодні деякі солдати відстали, і коли вони побачили якийсь почорнілий клаптик землі, де зійшов сніг, вони гадали, що сніг розтав. І справді, він розтанув під дією випарів з джерела, яке знаходилося поблизу в лісистій ущелині. Завернувши туди, вони сіли і відмовилися іти далі. /16/ Ксенофонт, перебуваючи в ар’єргарді, дізнався про це і всіляким чином став просити їх не відставати, кажучи, що за ними по п’ятах ідуть зібрані у великій кількості вороги, і нарешті навіть розізлився. Але солдати просили добити їх, бо вони не в стані були іти далі. /17/ Тоді Ксенофонт вирішив вдатися до найліпшого, на його думку, способу зарадити становищу — налякати переслідувачів, щоб вони не нападали на знесилених. Вже було темно, і вороги підходили з гучними вигуками, сварячись через награбовану здобич. /18/ Тоді здорові солдати ар’єргарду підвелися з місць і побігли на ворогів, а недужі зчинили крик і щосили стали брязкати списами об щити. Вороги перелякалися, кинулися по снігу у лісисту ущелину, і ніхто з них більше не подавав про себе й знаку.

/19/ Ксенофонт зі своїм загоном, пообіцявши хворим солдатам, що назавтра за ними прийдуть, рушив уперед і, не пройшовши і 4 стадій, зустрів на дорозі заснулих на снігу і вкутаних солдатів, біля яких не було виставлено варти. Їх розбудили, і вони повідомили, що передові загони не рухаються вперед. /20/ Ксенофонт пішов далі і вислав найдужчих пелтастів з наказом дізнатися про причину затримки. Вони повідомили, що усе військо відпочиває таким самим чином. /21/ Тоді й загін Ксенофонта розташувався просто неба, без вогню і обіду, але виставивши хоч якусь сторожу. На ранок Ксенофонт відрядив наймолодших солдатів до хворих і звелів підняти їх на ноги й змусити йти вперед.