Анабазис. Похід 10000 еллінів
- Автор: Ксенофонт
- Год: 2011
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-579-306-9
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Анабазис. Похід 10000 еллінів». Краткое содержание книги:
/13/ Ксенофонт одразу ж учинив узливання[165], а також звелів дати юнакам по келиху вина і молитися богам, які провістили у сні переправу і щасливе завершення усіх їхніх турбот. Після узливання він негайно повів юнаків до Хірісофа, і вони повторили свою розповідь. /14/ Вислухавши їх, Хірісоф також звершив узливання. Після цього Хірісоф і Ксенофонт звеліли готуватися до виступу в похід, а самі, зібравши стратегів, радилися з приводу того, яким чином якнайкраще зробити переправу, як подолати ворогів, які стоять попереду, та уникнути нападу з боку ворогів, які перебувають у тилу. /15/ Вони вирішили, що Хірісоф як воєначальник перейде річку з половиною війська; друга половина залишиться поки що стояти на місці з Ксенофоном, а в’ючна худоба, обози і обслуга розмістяться між Хірісофом та Ксенофонтом.
/16/ Коли все було належним чином улагоджено, вони вирушили в дорогу. Вели їх юнаки, маючи річку лівобіч. До переправи було приблизно 4 стадії. /17/ Поки вони йшли, на протилежному березі річки, паралельно їм, рухалися загони кінноти. Дійшовши до переправи через річку і до скель, елліни вибудувалися шеренгами, і сам Хірісоф першим увінчав голову вінком[166], зняв одежу, взяв зброю і звелів решті зробити те ж саме, а лохагам віддав наказ вести лохи прямими колонами, одним з правого, іншим з лівого від нього боку. /18/ Жерці закололи жертви над річкою[167], а вороги стріляли з луків і пращ, але не досягали мети. /19/ Жертви виявилися сприятливими, Тоді всі солдати заспівали пеан і підняли бойовий клич, причому їм вторували жінки; адже у війську перебувало багато гетер.
/20/ Таким чином, Хірісоф і його загін увійшли в річку. А Ксенофонт, прихопивши із собою з ар’єргарду легкоозброєних, поквапився щосили назад до тієї дороги, яка вела вгору до вірменських гір, роблячи вигляд, ніби він має робити переправу в цьому місці і відрізати вершників, які стояли біля річки. /21/ Помітивши, що війська Хірісофа легко переходять річку, і бачачи також, що військо Ксенофонта квапиться назад, вороги злякалися оточення, дуже швидко побігли до шляху, який вів вгору від річки, і, діставшись туди, піднялися на гору. /22/ Лікій, який командував загоном кінноти, й Есхін, командир загону пелтастів Хірісофа, помітивши їхню невтримну втечу, погналися за ними. Вони закликали один одного не відставати, а разом вибратися на гору. /23/ А Хірісоф, перейшовши річку, не став переслідувати вершників, а одразу ж попрямував до прилеглих біля річки пагорбів, де згори розташувалися вороги. І ті, помітивши втечу своєї кінноти, а також наступ супроти них гоплітів, покинули висоти над річкою.
/24/ Коли Ксенофонт побачив, що по той бік річки справи складаються добре, він якомога швидше повернувся до війська, яке робило переправу. Річ у тому, що вже з’явилися кардухи, які — і це було помітно — спускалися на рівнину і, мабуть, мали намір напасти на останні загони.
/25/ Тим часом Хірісоф зайняв вершини, а Лікій з невеликим загоном влаштував гонитву і захопив покинуту ворогом частину обозу, де, між іншим, було гарне вбрання і келихи. /26/ Як тільки переправилися обоз еллінів і натовп обслуги, Ксенофонт повернув солдатів проти кардухів, приготувався до бою і звелів лохагам вишикувати свої лохи по еномотіях, виводячи їх ліворуч, для того щоб утворилася фаланга. Лохагам і командирам еномотій він звелів іти на кардухів, а начальникам задніх загонів — залишитися біля річки. /27/ Кардухи, спостерігай, що ар’єргард, який охороняв натовп обслуги, рідшає і начебто не дуже численний, пішли швидше, співаючи якісь пісні. Хірісоф, перебуваючи вже у безпеці, надіслав Ксенофонтові пелтастів, пращників і лучників і звелів їм виконувати накази останнього.
/28/ Угледівши, що ті збираються переправитися через річку, Ксенофонт через вісників звелів їм залишитися на місці біля річки і не входити у воду, але коли військо Ксенофонта почне переправу, тоді увійти в річку справа і зліва від тих, що переправляються, і йти їм назустріч, роблячи вигляд, буцімто вони мають переходити на той берег, причому списникам тримати списи через ремені, засунувши крізь них руку, а лучникам накласти стрілу на тятиву лука; але їм не треба заходити далеко в річку. /29/ А своїм солдатам він звелів, коли камені з пращ кардухів досягатимуть мети і вдарятимуться об щити еллінів, заспівати пеан і побігти в бік ворогів, а коли ті обернуться знову і сурмач з боку річки подасть бойовий сигнал, зробити поворот праворуч останнім рядам іти попереду, усім бігти і якомога швидше переправлятися, не покидаючи, одначе, свого місця у строю, аби не заважати один одному. І той воїн, який першим ступить на той берег, вважатиметься найдоблеснішим.
/30/ Кардухи, помітивши, що в прикритті залишилося небагато воїнів, — адже навіть багато з тих, котрим було доручено залишитися, пішли хто поратися з обозом та в’ючною худобою, хто до речей чи гетер — напали дуже сміливо і стали стріляти з пращ і луків. /31/ А елліни заспівали пеан і, біжучи, накинулися на них. Вороги не стали чинити опору; адже їхня зброя була добре пристосована для нападу і відступу у горах, і не годилася для бою врукопаш. /32/ Тут сурмач подав сигнал, і вороги побігли ще швидше, а елліни повернули назад і щосили квапилися перейти через річку. /33/ Помітивши це, частина ворогів знову побігла до річки і стала стріляти, поранивши кількох чоловік, але більшість кардухів не припиняла втечі і тоді, коли елліни вже дісталися протилежного берега. /34/ А ті елліни, які, послані Хірісофом, йшли на допомогу тим, хто робив переправу, сповнені відваги, зайшли в річку далі, ніж їм було велено, і повернулися назад після солдатів Ксенофонта. Серед них теж були поранені.
Розділ 4
/1/ Зробивши переправу й опинившись по той бік річки близько полудня, елліни вишикувалися на бойовий лад і пройшли землями Вірменії не менше 5 парасангів, йдучи весь час по рівнині і невисоких та оголених пагорбах; адже поблизу річки не було сіл через війни з кардухами. /2/ Те село, у яке вони прибули, виявилося людним, в ньому стояв палац сатрапа, і більшість домів тут була з частоколами. /3/ Провіанту тут було вдосталь. Звідси вони пройшли у два переходи 10 парасангів, поки не перетнули витоків річки Тігр[168]. Звідси вони пройшли у три переходи 15 парасангів до річки Телебой. /4/ Ця річка була мальовничою, але невеликою. Навколо неї було багато сіл. Ця місцевість називається Західною Вірменією[169]. Правителем її був Тірібаз — друг царя; і щоразу коли цар з’являвся сюди, він, і більше ніхто, підсаджував царя на коня. /5/ Цей Тірібаз під’їхав до еллінів у супроводі кінноти і через посланого вперед тлумача передав, що хоче провести перемовини із старшиною. Стратеги погодилися і, наблизившись на чутну відстань, запитали, що він хоче. /6/ Він сказав, що хотів би укласти угоду з умовою, що не шкодитиме еллінам, і вимагаючи від еллінів не спалювати оселі й брати лише необхідний для них провіант. Стратеги не заперечували, й угода була укладена на цих умовах.
/7/ Звідси вони пройшли по рівнині[170] у три переходи 15 парасангів, а Тірібаз зі своїм військом ішов слідом за ними на відстані приблизно 10 стадій. Елліни прибули до палацу і розташованих навколо нього численних сіл, повних усіляких припасів. Вони розташувалися табором, а вночі випав великий сніг. Тому вранці вони, солдати і командири, вирішили перебратися на постій у селах, бо ж ніде не було видно ворога і видавалося, що завдяки кучугурам снігу вони перебувають у безпеці. /9/ Тут у них було багато продовольства і всілякого добра: худоба на заріз, хліб, старі запашні вина, родзинки, найрізноманітніші овочі. Тим часом солдати, які відлучалися з табору на околиці, казали, ніби вони бачили вночі багато вогнищ. /10/ Тому стратеги вирішили, що ризиковано перебувати постоєм, і треба знову зібрати військо докупи. Військо зійшлося, і видавалося, начебто стало випогоджуватися. /11/ Але водночас, коли вони таким чином проводили ніч, випав такий глибокий сніг, що він вкрив зброю і людей, що лежали на землі, і немовби скував ноги у в’ючної худоби. Нехіть було вставати, бо нерозталий сніг, що випав, зігрівав людей, через що ними оволодівала кволість. /12/ Коли ж Ксенофонт наважився встати у спідній одежі і почав рубати дрова, то одразу ж підвівся ще один чоловік, забрав у нього сокиру і взявся рубати дрова. Слідом за ним й інші солдати почали підніматися, розпалювати багаття і намащувати тіло маззю[171]. /13/ У цій країні багато мазі, якою користувалися замість оливкової олії. Вона виготовляється із свинячого сала, із насіння сезаму, гіркого мигдалю і терпентину. Були знайдені і запашні пахощі, виготовлені з тих же продуктів.
165
Узливання — вид безкровної жертви богам. Частина вина з чаші проливалася на землю, при чому прикликалися боги і підносилися молитви.
166
За свідченням Ксенофонта (Лаконська політія, 13, 8), у спартанських військах було прийнято на очах ворога заколювати козу, причому флейтисти починали грати на своїх інструментах, а всі воїни покладали на голови вінки.
167
Греки обожнювали явища і предмети природи, в тому числі і річки. Умилостивлювальні жертви приносилися богові річки для того, щоб він не протидіяв переправі.
168
Греки, мабуть, помилково прийняли притоку Тигра Бітліс за витоки Тигра.
169
Річка, яку Ксенофонт називає Телебоєм, очевидно, є південним рукавом Євфрата (сучасний Мурадсу). За нею починалася область західної Вірменії — сатрапії Перського царства, правителем якої був Тірібаз.
170
Перейшовши Телебой, греки, мабуть, вирушили на північний захід, а потім, після зіткнення з Тірібазом, прямо на північ, прагнучи якомога швидше пробитися через гори.
171
Греки мали звичай перед гімнастичними вправами намащуватися олією для надання шкірі більшої еластичності.