Новітнє вчення про тлумачення правових актів

2. У судовій практиці поширеними є посилання на положення Конституції України при вирішенні цивільних, у тому числі трудових справ. Це не викликає принципових заперечень. Але ж професіонал повинен розуміти ту обставину, що предметом регулювання конституційного права в аспекті того, про що тут йдеться, є відносини «людина, громадянин — держава». Авторам цього видання не вдалось знайти у наукових публікаціях думки про те, що предметом конституційного права є трудові, цивільні чи інші подібні відносини. І дійсно, конституційне право такі відносини не регулює. Але ж Конституція України як нормативно-правовий акт, її окремі положення регулюють і такі відносини. Але норми, зокрема трудового права в Конституції закріплюються логічно. Вони виявляються при тлумаченні за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного: якщо держава відповідно до положень Конституції у своїх відносинах з людиною і громадянином взяла на себе обов’язок забезпечити людині і громадянину певні трудові права, то логічно у цих конституційних положеннях закріплюються норми трудового права того ж змісту. Ці правові норми мають ту ж юридичну силу, що і інші правові норми, що встановлені Конституцією. Інша справа, що ці правові норми мають соціально-економічний зміст, а тому вони мають у відповідних випадках ознаки принципів, що підлягають динамічному тлумаченню. Так, частина четверта ст. 43 Конституції гарантує кожному права на належні, безпечні і здорові умови праці. У цьому конституційному положенні текстуально закріплюється норма конституційного права, що поширюється на відносини між людиною та державою. Але із цього положення випливає і за допомогою висновку від попереднього правового явища до наступного випливає норма трудового права аналогічного змісту, що має юридичну силу конституційної норми. Проте це не означає, що існування умов праці, які не є здоровими, є порушенням з боку роботодавців трудових прав працівників, оскільки частина четверта ст. 43 Конституції підлягає динамічному тлумаченню з урахуванням можливості роботодавців забезпечити здорові умови праці. Україна не є єдиною країною, де є шахти, інші численні підприємства, де об’єктивно за існуючих умов неможливо забезпечити безпечні і здорові умови праці. Такі підприємства існують у найбільш розвинених у технічному, технологічному, економічному відношеннях країнах. Тим більше без них не може обійтися Україна.