Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Виникає питання про те, чому при тлумаченні національного законодавства право власності не тлумачиться з урахуванням висновку від попереднього правового явища до наступного. Це має місце тільки тому, що права у відносних цивільних правовідносинах захищаються спеціальними нормами національного законодавства. Якщо такий захист є недостатнім порівняно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, то національні суди України повинні застосовувати Конвенцію і відповідну практику Європейського Суду з прав людини, захищати право власності відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції.
5. Цікаво звернути увагу на те, як інтерпретується практика Європейського Суду в науковій літературі в умовах відсутності загальновизнаної методології тлумачення актів законодавства. Відомий ще за радянських часів російський науковець В. А. Туманов писав, що завдяки практиці Європейського Суду з прав людини деталізувався й поширився каталог прав, що знаходили захист у Суді; обмежені формулювання доповнювалися ширшим змістом, формулювалися норми, які лише explicite не виражені в змісті Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а в дійсності ж у завуальованому вигляді містяться в ній[284]. Ці думки вельмишановного професора і колишнього судді Європейського Суду з прав людини відображають рівень розуміння проблеми логічного закріплення правових норм в актах законодавства. Якщо правова норма explicite в Конвенції не виражена, а в дійсності у завуальованому вигляді міститься в ній, то її Суд не повинен «формулювати», бо це функція правотворців. Суд такі норми «виявляє» за допомогою методологічних засобів. Та і Європейський Суд не визнає того, що він «поширив» каталог прав: «Суд не може виводити (із Конвенції) через розширене тлумачення право, яке не було до неї первинно включено»[285].
Приблизно таку ж оцінку, як і В. А. Туманов, дає діяльності Європейського Суду з прав людини правознавець із Голандії Д. Гом’єн[286]. У цьому виданні, яке читач тримає в руках, замість понять правових норм, що формулюються в актах законодавства «implicite» і «у завуальованому вигляді», використовується поняття правових норм, що логічно закріплюються в положеннях актів законодавства. При цьому розкривається сутність логічних операцій, які дають змогу виявити в нормативному тексті ті правові приписи, що лише логічно закріплені в таких текстах, а не робиться невизначене посилання на необхідність розширеного тлумачення положень нормативно-правових актів.
Видається, що прецедентне право Європейського Суду з прав людини є не чим іншим, як глибоким проникненням у зміст правової матерії і грамотне тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. По суті, це — не прецедентне право, а уроки тлумачення нормативного тексту, в тому числі і принципу верховенства права, що закріплений у преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Інша справа, що практика Європейського Суду потребує наукового осмислення та вираження в наукових поняттях. І тому відповідь на питання про те, чи можуть українські суди використовувати накопичений Європейським Судом досвід тлумачення нормативно-правових положень, має бути позитивною. Інша справа, що ця практика має бути належне осмислена разом з осмисленням усієї специфіки Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій роботі здійснюється спроба терміни «explicite», «implicite», «завуальований вигляд» замінити науковими поняттями, що відображають зміст діяльності щодо тлумачення нормативно-правових актів.
Глава XI Інші питання системного тлумачення
§ 84. Правові норми, до яких відсилають застереження «якщо інше не встановлено законом» та інші подібні застереження
Застереження «якщо інше не встановлено законом», «крім випадків, встановлених законом», «законом можуть бути встановлені випадки», «за загальним правилом», «як правило» (інші подібні положення, що мають таке ж юридичне значення) передбачають), що інше може бути встановлено як спеціальними правовими нормами, так і правовими нормами, сфера дії яких частково співпадає із сферою дії базового правила. Наведені застереження передбачають також, що інше може бути встановлено правовою нормою, сфера дії якої повністю співпадає із сферою дії базової норми. Якщо таке застереження включено до Господарського кодексу, то воно не може відсилати до правових норм, які включені до Цивільного кодексу і які є загальними у відношенні до правової норми, до якої додане зазначене застереження, але може відсилати до правових норм, які встановлені Цивільним кодексом і сфери дії яких частково співпадають із сферою дії правової норми, яка встановлена Господарським кодексом і до якої додане таке застереження. До більш загальних правових норм такі застереження не відсилають. Від зазначених застережень слід відрізняти посилання на закон, що встановлює не випадки, а порядок, розмір, спосіб тощо.
284
Туманов В. А. Европейский Суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. — М.: Норма, 2001. с. 89.
285
Сальвиа М. д. Прецеденты Европейского суда по правам человека. с. 46.
286
Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини. — К.: Фенікс, 2006. с. 54.