Вогнедан, Повелитель… [uk]

На пана Літона очікував другий удар, ще сильніший за перший. Двором йшла висока темноволоса діва, зодягнена в оксамитний синій кунтушик і такі ж штани. Задля теплого дня кунтушика було розстебнуто… Північанин витріщився просто в глибокий виріз сорочечки з тонкого полотна. Панна Владимира відстежила цей погляд і здвигнула плечима.

— Незмінений, — сказала з легкою огидою, — ненавиджу ці погляди. Так само на мене дивився ішторнійський представник в Ігворрі, неякий кавалер Ватто. Неначе слимак проповз по тілу. Гидота рідкісна… Мій любий княже Данаділу, ви вирішили зіпсувати нам день, взявши на прогулянку це диво природи?

— Наскільки мені відомо, мила панно, — мовив Вогнедан з легким уклоном, — ви бажали бачити зблизька певну особу, якій повинні вибачити неотесаність задля власної цікавості.

— О, цікавість, — засміялася чорногорська войовниця, — цікавість вбиває… Мій погідний настрій вбито очманілим виглядом істоти, котра вважає себе чоловіком і вельможею.

Пан Літон тим часом потиху спитав у Вогнедана:

— Яким є ваш титул, з яким я можу звернутися до вас, не уймаючи чести?

— О, титули як і парадний одяг ми вбираємо лише на свято, — мовив ельберієць, — звіть мене просто Вогнеданом. Пане Вогнедане… А ви, здається, пан Літон?

— Його високість пан Літтон Чоррін, — мовив моанець все тим же пригнобленим голосом, — син Його Могутньости Іркана Великого, покровителя усіх земель Імперії: Шанії, Ваани, Анкери, Неззу, Гесути, Грелли, Гросати, Моозу…

— Можливо, — підказав Вогнедан, — буде пристойним звати вас на ім’я, коли цього не чутимуть люди з вашого супроводу?

— О, так! — вигукнув Літон з полегшенням, — це мудре рішення… Так і робіть… пане Воґнедане… Але я хочу спитати, чому ці дві жінки так розпусно вбрані?

— Це звичайне вбрання для їзди верхи, — мовив Вогнедан лагідно, — у нас так вбирається багато шляхтянок.

— То ваша жінка ще й їздить верхи? — вжахнувся північанин, — а правда… правда, що у вас їх декілька?

— Я маю двох дружин, — ввічливо відповів Вогнедан, трохи дивуючись, чому Літон (принц весь час забував про подвоєне «т» його імені) так цікавиться цим питанням, — пані Дана любить верхову їзду, пані ж Чаяна проводить час за книгами та жіночими мистецтвами. Зі своєю другою жоною я вас познайомлю пізніше, а нині дозвольте вам відрекомендувати князівну Чорногорську, панну Владимиру Пард.

— А чому вона тут, з нами, а не в жіночих покоях? — спитав моанець, — вона розпусна, чи не так?

Вогнедан подякував Богам, що донька «чорногорського упиря» не розуміє моанської мови. Владової крови в жилах дівчини було цілком задосить, аби відтяти вуха нечемі, незважаючи на його положення гостя.

— Пан Літон помиляється, — сказав юнак терпляче, — панна Владимира є зразком пристойної поведінки. Просто у нас трохи інші звичаї. Вас не повинно це обурювати — світ є багатобарвним. Ходімо до конюшень, нам мали вже підготувати виїзд.