Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Москвини, зайняті тоді планами світової революції та гашенням вогню селянських повстань, переочили, не догледіли тих невидимих сил, що відроджувалися і нуртували в Україні. Але догледіли їх своєчасно наші жиди. Вони, народившись в Україні, вирісши серед українців, не лише добре знали українську мову, але й, що найголовніше, знали, «чим дихає Україна». Багато з них були шкільними товаришами, особистими приятелями українців, отже, знали досконало їхні думки, мрії, прагнення. Крім того, жиди взагалі в тисячу разів розумніші за москвинів і тому скоро зрозуміли, куди прямує Україна. І вони перші затрубіли алярм; найголосніше і найенергійніше А. Хвиля–Мусульбас, М. Фінкель, Л. Каганович, М. Баліцкій, О. Шліхтер, В. Затонскій та ціла плеяда менших.
Між іншим, цікаве і дуже важливе для нас питання: чому жиди взагалі (с. т. не лише українські) стали на бік Московщини, а не України? Пояснення, мовляв, жиди завжди на боці сильнішого — не вистачає. Пояснення, що жиди внаслідок понад тисячолітнього упослідження і приниження, в силу психологічної реакції схильні до радикалізму — не витримує критики, бо жиди не такі дурні, щоб не розуміти знаного їм факту, що кожний москвин в глибині його душі є антисеміт, а московський «революціонер» фактично є найчорніший реакціонер. Гарненькими фразами заперечування цього можна обдурити наївного хахла, але ніколи жида. Тут не маємо місця зупинятися над цим питанням, бо воно вимагає окремої, великої наукової праці. Наші науковці її нам не дали і досі, бо для того, крім знань, треба ще мати… велику відвагу.
А. Хвиля (Мусульбас) зі своїми єдинокровцями вдарили на ґвалт. Розтлумачили москвинам, що їх жде в Україні. Москвини, не гаючи ані хвилини, з активною допомогою жидів зчинили ВЕЛИКИЙ ПОГРОМ УКРАЇНИ. Цей погром перевищив у мільйони разів всі погроми жидів у всьому світі за всіх часів накупу. Жиди (в Україні) були ініціяторами, дорадниками і виконавцями та помічниками москвинів у тому жахливому погромі українців. Тому і заслуговують на всі 100% назви ПОГРОМЩИКІВ українців. Цей епітет не прикладається до москвинів, бо він замалий для них, та й москвини рятували свою державу (імперію). Чию ж державу рятували оті мусульбаси, фінкелі, кагановичі? В усякому разі не ізраїльську, до якої українці, будучи самі національно упослідженими, ставилися завжди і ставляться нині з великою симпатією.
По всій Україні, від її столиці, починаючи через усі міста, містечка, села і на малому хуторі кінчаючи, полилася глибокою і широкою рікою українська кров. Почалося тотальне нищення українських «сєпаратістаф», починаючи від президента УАН через десятки науковців, сотки професорів і письменників, тисячі вчителів, кооператорів, десятки тисяч інтелігенції, мільйони селян і на українському пролетаріяті кінчаючи. Гори трупів, океани сліз! Старого Данта не вистачило б списати і тисячну частину того пекла.
Жахливу трагедію 1938 року наші публіцисти представляють як московський спосіб зломити лише спротив колективізації в Україні. Перше — це є неправда, бо в 1933 році далеко більше як половина господарств уже була в колгоспах, а решта селян була вже так стероризована, що ледве чи могла ставити спротив. Та головне те, що це пояснення виявляє цілковите нерозуміння авторами ані СУТІ, ЄСТВА боротьби України з Московщиною, ані історичної ТЯГЛОСТИ московської політики.
Москвини вдарили Україну значно глибше в 1933 році. Метою погрому 1933 року було підрубати КОРЕНІ української нації.
ЗЕМЛЯ в її фізичному і метафізичному розумінні є ОСНОВОЮ кожної нації. З рідної землі черпає свої фізичні і духовні сили нація. А найближче за інші стани стоїть до своєї землі (фізично і духовно) стан селянський, рільничий. Він її культивує не лише фізично, але й метафізично. Він був основником нації і донині є її основою. Для України, в зв’язку зі змосковщенням нашого міщанства (інтелігенції), це має особливе, навіть вирішальне значення. Ніхто інший, а власне наше селянство врятувало і перенесло через століття жахливих руїн майже неушкодженим все те, що називається українською національною культурою. А вона не є примітивна, як думають наші нещасні інтелігентські фелаги, які і донині її не знають (не знають навіть мови). І найкращою ілюстрацією цього твердження є наше народне мистецтво у всіх його виявах і формах. Тепер деякі (лише деякі) наші мистці відтворюють його, сягаючи аж до трипільської доби. І чужинці–мистецтвознавці оцінюють ці твори вище за твори сучасного мистецтва. Наші народні пісні буквально зачаровують чужинців–музикологів і здобувають перші нагороди на міжнародних змаганнях. Культура, що її врятувало наше село від забуття, стала невичерпною, золотою криницею, з якої повними пригоршнями черпали не лише наші мистці, музики, але й науковці. Наукові словники, що їх склала УАН, в цілості основані на матеріялах, зібраних науковими експедиціями по глухих наших селах, с. т. там, де не досягали впливи московської мови.