Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Ще одним інструментом гібридної війни стало нав’язування українському суспільству дискусії про зміну унітарного державного устрою на федеративний та надання «особливого статусу» самоврядування окремим територіям на підставі етнічних чи історичних чинників. Інспіровані Росією дебати з приводу «особливих умов» розраховані на провокування місцевих еліт, насамперед у прикордонних областях із широким представництвом національних меншин, до розпалювання сепаратистських настроїв, міжетнічної та міжконфесійної ворожнечі та підготовки населення до протестних, насильницьких дій.
У 2015—2016 рр. в Україні активізувалися рухи на підтримку «автономізації» тих чи інших територій. За характером політичних вимог їх можна поділити на кілька груп.
По-перше, це об’єднання, які претендують на представництво інтересів національних меншин, вимагаючи створення етнотериторіальних автономій. Зокрема, на Закарпатті відповідні вимоги висунули національно-культурні товариства русинів (які вимагали надати статус повноцінної етнічної спільноти) та угорців. Маловпливова організація — Асамблея румунів Буковини — поширила у ЗМІ вимоги щодо румунської автономії у Чернівецькій області. Представники окремих національних меншин (зокрема російської, болгарської, гагаузької) у південно-західних районах Одещини також узяли участь у формуванні незаконної і координованої ззовні «Народної ради Бесарабії».
По-друге, це рухи за надання окремим регіонам чи навіть містам особливого статусу в системі адміністративно-територіального устрою України. Найбільшого резонансу протягом 2014—2016 рр. набули:
— спроби забезпечити спеціальний статус для міста Запоріжжя під приводом необхідності розв’язання специфічних екологічних проблем;
— ініціативи з надання м. Одеса статусу порто-франко, тобто практично спеціальної економічної зони під приводом активізації зовнішньоекономічних відносин;
— кампанія колишніх членів забороненої КПУ з утворення на території Харківської області особливого регіону «Слобожанщина». При цьому ініціатори пов’язували свої наміри з очікуваним процесом надання «особливого статусу» окремим районам Донецької та Луганської областей у рамках імплементації Україною Мінських домовленостей;
— звернення Закарпатської обласної ради до керівництва держави щодо спеціального статусу області нібито для реалізації результатів обласного референдуму 1 грудня 1991 р.
Відповідь державних органів на ці прояви повинна мати цільовий характер і спрямовуватися на усунення справжніх причин громадянського невдоволення, що підживлює підтримку таких ініціатив. Зокрема, у випадку Харківської, Одеської та Запорізької областей найбільшу роль мають відігравати спеціальні служби та правоохоронні органи із попередження підривної проросійської діяльності. Важливого значення набуває поглиблення політичного та безпекового діалогу з державами — членами ЄС, чиї діаспори проживають в Україні. Ціла низка питань соціально-економічного характеру втратить свою гостроту в разі завершення реформи децентралізації.
Важливою проблемою, що постала з моменту початку гібридної агресії проти України, є діяльність російських агентів впливу в парламенті, політичних партіях, місцевих органах влади та громадських організаціях.
Особливу загрозу, з точки зору використання Росією потенціалу розгортання сепаратистських рухів у окремих регіонах, становлять вертикально інтегровані мережеві структури політичного впливу, які сформувалися протягом 2010—2015 рр. Ідеться про патронажно-клієнтські мережі, часто засновані на корупційній круговій поруці, завдяки яким окремі народні депутати в низці регіонів контролювали кадровий склад територіальних управлінь правоохоронних органів, депутатський корпус місцевих рад і могли користуватися мобілізаційним ресурсом (фінансами, матеріальною базою, людським потенціалом) комунальних підприємств та вразливих верств місцевого населення, які залежали від адресної матеріальної допомоги.