Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Розраховано та складено за джерелами: Ukrainian Municipal Survey, March 2–20, 2015 [Електронний ресурс] / International Republican Institute. – Режим доступу : http://www.iri.org/sites/default/files/wysiwyg/2015- 05- 19_ukraine_national_municipal_survey_march_2- 20_2015.pdf; Ukrainian Municipal Survey, 20 January – 8 February 2016 [Електронний ресурс] / International Republican Institute. – Режим доступу : http://www.iri.org/sites/default/files/wysiwyg/municipal_poll_2016_- public_release.pdf
Розраховано та складено за джерелом: Україні — 25: досягнення та поразки (громадська думка) [Електронний ресурс] / Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва ; Київський міжнародний інститут соціології. — Режим доступу : http://www.dif.org.ua/ua/publications/press-relizy/ukraine25.htm
Так, у 2013 р. частка громадян України, які були прихильниками її державної незалежності, становила 80 %, а у 2016 р. збільшилася до 87 %, досягнувши рівня 2001 р. Однак збільшення прихильників національної незалежності в Україні відбувається нерівномірно: на Донбасі акт про незалежність у випадку проведення референдуму в 2016 р. підтримали б у 2,5 раза менше громадян, ніж загалом по країні (32,5 %), удвічі менше респондентів підтримали б незалежність України на Півдні (42,9 %) та у 1,5 раза менше — на Сході держави (57,8 %).
Консолідуючим чинником стають патріотичні почуття, пік зростання яких припадає на 2015 р., коли було зафіксовано їх п’ятиразове збільшення (41,7 %) порівняно з рівнем 2013 р. (8,3 %). Спостерігається тенденція зростання довіри до волонтерського руху (станом на 2016 р. йому довіряли 63,7 % респондентів), Збройних Сил України (61,8 %), добровольчих батальйонів (58,5 %), Національної гвардії України (57,3 %), громадських організацій (46,8 %), нової патрульної поліції (43,9 %)[5].
Водночас стрімко зростає потенціал національно-громадянської консолідації. Так, громадянами України станом на 2016 р. визнавали себе 60,1 % населення держави, що перевищувало показник 2013 р. на 10 %. Важливо, що саме на Сході України у 2016 р. загальнонаціональна ідентичність виявилася найвищою у державі. Зменшилася кількість громадян, які вважають головною локальну та регіональну приналежність — як загалом, так і за регіонами держави, насамперед у Західній Україні (64 % — громадянська ідентичність проти 23 % — локальна, 5 % — регіональна), Центральній (63 % проти 17 % — локальна, 7 % — регіональна), Східній (65 % проти 20 % — локальна, 5 % — регіональна).
Повільніше національна консолідація відбувається в південних регіонах та на Донбасі. На Півдні загальнонаціональна ідентифікація лише не на багато переважає локальну та регіональну (відповідно, 46 % респондентів проти 34 % — за локальну та 5 % — за регіональну). На Донбасі (контрольованій Україною території) загальнонаціональна ідентифікація становить 45 %, локальна — 29 %, регіональна — 18 % (табл. 3).
Поряд із тим порівняно з передвоєнними роками громадяни України дистанціюються від орієнтації на Росію. Зокрема, у 2013 р., відповідно до результатів соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології[6], більшість опитаних хотіли б, щоб Україна була з відкритими кордонами, без віз та митниць — 72 %, а об’єднання в єдину державу з Росією бажали 14 % респондентів. У 2016 р. об’єднатися в одну з РФ країну бажали лише 3 % з опитаних громадян[7].