Її ім’я було Татьяна

затвердження на з’їзді антисталінського Статуту;

розширення за пропозицією Сталіна складу Президії ЦК, щоби більшість бунтівних вождів перетворити на меншість;

арешт за наказом Сталіна лікарів, які лікували Хрущова, Берію, Булганіна і Маленкова;

повальні за наказом Сталіна арешти в оточенні вищих керівників країни;

раптова «хвороба» Вождя;

заборона вищих керівників країни допускати лікарів до напівмертвого Сталіна;

піднесений настрій Берії, Маленкова, Булганіна і Хрущова тоді, коли слід було зображати скорботу й печаль.

І відразу після смерті Сталіна:

припинення справи лікарів, заарештованих за наказом Сталіна;

розпуск Президії ЦК, розширеної за пропозицією Сталіна;

повернення влади тим, хто знімав Сталіна з його головної посади;

зрештою, повалення Генія Всіх Часів і Народів найвірнішими його учнями та соратниками на черговому XX з’їзді партії.

Але якщо поширити плітку, що посада Генерального секретаря безслідно зникла ще 1934 року, тоді виходить, що не було жодної битви у Кремлі, починаючи із серпня 1952 року, ніхто не знімав Сталіна з посади, не пручався Сталін люто, намагаючись усунути від влади та передушити своїх бунтівних бояр. Тоді виходить, що і вбивати Сталіна не було за що.

У нашій країні та за її межами знайшлося достатньо добровільних і платних фальсифікаторів, а так само і тих, кого Ленін називав корисними ідіотами. Усі вони, хто через дурість, а хто за плату, поширені Хрущовим плітки повторили і продовжують повторювати.