Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Якщо наше припущення правильне, то до Великого очищення пишний титул Генерального секретаря ЦК відповідав величезній, але все ж обмеженій владі Сталіна.
А скромний титул секретаря ЦК, який Сталін мав під час підготовки та здійснення Великого очищення, а також після нього, відповідав нічим не обмеженій, небувалій в історії владі.
Тепер прикиньмо: навіщо Сталіну 23 червня 1941 року в найстрашніші дні його життя та життя створеної ним імперії підписуватися пишним, давно скасованим титулом, який відповідав порівняно незначній владі, замість того, щоб підписуватися скромним титулом, що відповідав владі нічим не обмеженій?
Цілком таємна постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про Ставку Головного командування Збройних сил Союзу РСР» — це документ надзвичайної ваги. Це рішення Сталіна про те, хто керуватиме війною. Невже 23 червня 1941 року Сталін вирішив підписатися титулом, який з нього знято сім років тому? Невже хотів пожартувати? Якщо я нічого не плутаю, йому на той час було зовсім не до жартів.
Отже, наше припущення неправильне. Ніхто титул Генерального секретаря ЦК 1934 року не скасовував.
Просто Сталін зброєю своєї влади користувався обачно й обережно, не витрачаючи гарматних пострілів на горобців. Головний титул — лише для найголовніших справ, лише в крайньому разі.
3
Того самого дня, 23 червня 1941 року, під цілком таємною постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) № 1734–743цт «Про введення в дію мобілізаційного плану з боєприпасів» знову один підпис:
«Голова Раднаркому СРСР,
Генеральний секретар ЦК ВКП(б) И. Сталін».
Звернімо увагу на те, що номери постанов подвійні. Чому?
А тому, що влада у Радянському Союзі була дубльована.
Ось, наприклад, район. На центральному майдані великого села чи маленького міста — велична будівля. Це виконавчий комітет. Це державна влада, якій усе населення району підпорядковано.
На тому ж центральному майдані районного центру височить ще одна будівля. Вона трохи більша, вона трохи краща. Це районний комітет Комуністичної партії. Цей комітет контролює та спрямовує роботу виконавчого комітету, тобто державної влади у цьому районі.
Піднімемося вище. Обласний центр. Картина та сама. Обласний виконавчий комітет, а поруч і над ним — обком. Виконавчий комітет — державна влада у цій області. Але над нею — обласний партійний комітет. Перший секретар обкому командує головою виконкому, тобто державною владою в області, спрямовуючи та контролюючи її.
Так само і в краях: крайові виконавчі комітети, а над ними — крайові комітети партії.
Ще вище республіки. Візьмімо, наприклад, Україну. Керував Україною уряд. А урядом керував ЦК КП України.
І на самому верху так само. На чолі держави стояв уряд — Рада Народних Комісарів, після війни — Рада Міністрів.
Глава уряду до травня 1941 року — товариш Молотов.
Товариш Молотов — друга людина в державі. Країна та її народ підпорядковувалися Раді Народних Комісарів, але уряд перебував під контролем і в повному підпорядкуванні Комуністичної партії. Над товаришем Молотовим — Генеральний секретар ЦК товариш Сталін.
З 5 травня 1941 року товариш Сталін очолив не лише партійну, а й державну владу, обійнявши одночасно й посаду глави уряду.
Державна влада із самого верху спускає наказ про те, що потрібно робити. Одночасно вища партійна влада спускає той-таки наказ усім нижчим партійним структурам: саме так і слід діяти.
Звідси і два номери.
Перший — це номер урядового документа, другий — номер партійного документа. А літери «цт» розшифровки не потребують — тобто «цілком таємно».
Звернімо увагу на різницю номерів двох постанов, підписаних Сталіним в один день — 23 червня 1941 року: 1724–733цт і 1734–743цт.
І урядові, і партійні документи різняться рівно на десять одиниць. Це означає, що 23 червня 1941 року було підписано мінімум десяток спільних постанов Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП(б).
Усім, хто стверджує, що Сталін не був Генеральним секретарем після 1934 року, рекомендую не скупитися й купити коробку цукерок, для дівчини з ключами, потрапити в Архів Президента РФ і почитати документи, номери яких знаходяться між двома мною названими.
Можна задля цікавості погортати й ті, що були підписані Сталіним до 23 червня й після. Тоді суперечка про те, чи був Сталін Генеральним секретарем після 1934 року, чи не був, ущухне сама собою.
Але якщо немає бажання потрапити до Архіву Президента, то можна врешті-решт скористатися відкритими джерелами. Їх цілком достатньо. Вони давно оприлюднені й усім доступні.