Маркус і Діана. Світло Сіріуса
- Автор: Гаґеруп Клаус
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Теза
- ISBN: 966-8317-92-0
- Переводчик: Галина Кирпа
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Маркус і Діана. Світло Сіріуса». Краткое содержание книги:
Проте коли Маркус вдає із себе фана й пише листи відомим людям, то ніби перевтілюється. Тепер він не Маркус Сімонсен — він стара-престара осліпла бабуся, чи спортивна зірка, дискваліфікована за допінг, чи самотній мільйонер…
Ця книжка — перша в серії про непередбачуваного тринадцятирічного Маркуса — набула шаленого успіху у світі.
Чим запальніше хлопці дискутували, тим більше непокоїлися, а коли через десять днів не отримали відповіді на лист, їх охопила неабияка тривога.
— Щось тут не гаразд, — сказав Сіґмунд. — Це мовчання переходить усі межі.
— Може, вона зрозуміла, що мені лише тринадцять, — сказав Маркус.
Сіґмунд похмуро глянув на нього.
— Жоден тринадцятирічний хлопець не напише такого листа.
— Може, вона думає, що мені допомагав батько або ще хто.
— В такому випадку вона неодмінно зв’язалася б із твоїм батьком.
— Чого це?
— Тому що лист зачепив її душу.
— Звідки ти це знаєш?
— Ну годі вже говорити про листа, — відповів Сіґмунд. — Поговорімо про Діану.
— А хіба ж ми не говоримо?
— Ти не можеш утікати від реальності, — поважно сказав Сіґмунд.
Маркус спантеличився.
— Про що це ти?
— Тобі, так само як і мені, відомо, що в Діани купа проблем. Невже треба розтлумачувати, чому вона не може тобі написати? Якщо не пише, то, виходить, її проблеми ще серйозніші, ніж я собі уявляв.
— Думаєш, її розбив параліч?
— Я нічого не думаю. Знаю тільки, що їй непереливки.
Маркус кивнув.
— Атож, я з тобою згоден.
І там, під брезентом, вони склали присягу й присягнули такими словами: «Все для Діани!»
— Що будемо робити? — спитав Маркус.
Сіґмунд глипнув на годинника й підскочив.
— А хай йому грець! Мені треба летіти додому обідати!
— Думаєш, там наркотики? — спитав Маркус, голова якого була забита проблемами Діани Мортенсен.
— Ні, — відповів Сіґмунд. — Мабуть, варена тріска.
— Я питаю про Діану. Думаєш, у неї проблеми з наркотиками?
— Якщо в неї проблеми з наркотиками, то ми зобов’язані її врятувати.
— О, Сіґмунде! Як нам із тим упоратися? Ми ж тут, а вона в Голлівуді!
— Отож-то й воно, — хмуро відповів Сіґмунд, коли вони виходили зі свого сховку. — Якраз у цьому й проблема.
Потім він весело помахав Маркусові рукою й спустився з пагорба. А в каменярні озирнувся і крикнув:
— Я ненавиджу тріску, але вона прекрасно підживлює мозок! Доведеться змиритися. Все для Діани!
— Все для Діани! — крикнув у відповідь Маркус.
Він знов заліз під брезент і вийняв фотокартку з коробки з-під цукерок. Його душили сльози, але він стримався.
— Не лише ти, Діано, маєш проблеми, — пошепки мовив він. — Мені теж не з медом.
Наступного дня прийшов лист. Маркус і Сіґмунд домовилися, що всю пошту з Голлівуду відкриватимуть разом, проте в Маркуса луснув терпець чекати. Вийнявши листа зі скриньки, рівно за тридцять секунд він уже лежав на ліжку й читав:
Любий Маркусе!
Вибач, що я не відповіла раніше, та нині моє життя перетворюється на суцільний хаос. Безумовно, Роберт де Ніро закохався в мене по самі вуха. Не розумію чому. Я ж усього-навсього звичайна норвезька дівчина. Але мені не хочеться ні з ким себе зв'язувати. Ще не хочеться. Принаймні з Робертом. Відчуваю, що він не той, хто мені підходить. Твій лист і надзвичайний. Знаєш, Маркусе, я купила собі маленького жвавого пташка. Він дуже милий, сидить собі на прутику в клітці й постукує дзьобиком у ґратки. Я назвала його Маркусом. Сподіваюся, що тебе це не образить. І хоч я ним і тішуся, та він усе-таки навіває на мене смуток. Птахи не повинні жити в клітці, правда ж? Власне, мені хочеться випустити його на волю, але хтозна, чи дасть собі раду мій маленький Маркус у велетенних джунглях міста. Інколи я теж відчуваю себе маленькою пташкою. Я мрію сховатися геть від усіх збіговиськ на коктейлі, улесливих облич, заздрощів. Просто випростати крила й вільно полетіти у височінь разом зі своїм маленьким Маркусом.
Дочитавши до цього місця, Маркус настільки розчулився, що пустив сльозу, і в нього перед очима почали розпливатися літери. Від решти речень попливла вже й ціла кімната.
А пишу я сьогодні тому, що оце щойно дізналася про таке: прем’єра мого останнього фільму «Лабіринт кохання» відбудеться в серпні в Норвегії. Я відразу дала згоду, коли мені запропонували стати окрасою прем’єри. (Уяви собі, Маркусе, таку крихітку, як я, окрасою прем’єри!) У кожнім разі я скористаюся з нагоди й проведу невеличкі вакації в мами й тата в Гортені. Просто перепочину, побуду сама собою. Якщо часом тебе занесе в ті краї, ми, напевне, могли б зустрітися й випити келих шампанського. Попри все я думатиму про тебе.