Ключ від чужого замка
- Автор: Тимченко Віктор
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5-7720-0064-0
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Ключ від чужого замка». Краткое содержание книги:
В гостросюжетному детективі на широкому політичному тлі розкривається одна із граней «психологічної війни», яку ведуть західні спецслужби проти нашої країни.
— Фірма «Сітроен». Коли гора не йде до Магомета, то Магомет іде до горн спитати, в чому справа, — пожартував той. — Життя в Парижі коштує дорого, надто житло, тому всі прагнуть знайти собі помешкання за межами міста. Діставатися з околиць до заводів у самому місті стало важкувато — і пальне подорожчало, і пробки почастішали. Та й назад виїхати — проблема.
Видно, Філові хотілося потеревенити з новоприбулим, але задавати запитання було не прийнято, а відповідати, тим більше на таку абстрактну тему — чого ж, можна.
— Тому «Сітроен» і вирішив перебратися сюди, поближче до тих, кому стояти за верстатами.
Філу подобалася роль гіда, і він без угаву торочив про Париж і паризьке життя. Але нав'язлива балачка швидко обридла, і після чергового пасажу Норман кинув лише одне слівце:
— Знаю.
Після цього Філ немов води у рот набрав, і до готелю їхали мовчки. Швидко проскочили Великими бульварами і звернули до тісної вулички.
— Ваш отель знаходиться коло вар'єте «Фолі бержер», це непогано, бо туди ходять різні люди, і будь-яка зустріч залишиться непоміченою.
Філові був неприємний цей Клод Векслі, чи як там його насправді, але професійний обов'язок змушував попередити гостя про ті чи інші обставини, в яких йому доведеться працювати тут, у Парижі.
Норман подякував, хоча обрав цей готельчик сам ще там, у Ленглі. Він обдивився навколо і з радістю побачив просто перед себе ресторан з давно забутою вивіскою «Гаврош». Знаходячись у самому центрі Парижа, він завжди був переповнений відвідувачами, тут смачно готували, але ціни були помірними, і тому в свої студентські роки Норман любив обідати саме в «Гавроші». Філ зауважив цей погляд і додав:
— Поснідати можна в готелі, а обідати, коли у вас немає чогось іншого на меті, можна ось тут, у «Гавроші».
По тому він передав Норманові конверт, у якому були план Парижа, проспект нічних барів і вар'єте, а також візитну картку готелю із вказаним на ній номером кімнати:
— Очевидно, я пе буду вас проводжати до готелю, — він знаходиться ось тут, за рогом, за тридцять метрів. Наскільки я знаю, містер Векслі, ви надто поспішаєте із зустріччю — нам наказано організувати її вже сьогодні. Але коли ви проти і маєте інші…
— Ні, ні, саме сьогодні. Це дуже добре, що сьогодні.
Йому не хотілося розлучатися з Філом в поганому тоні, і він додав.
— А Париж ви мені покажете потім, згода? — Норман широко посміхнувся і приязно поплескав Філа по плечу — американцям ліпше бути в Парижі запанібрата.
— Де відбудеться зустріч і як?
— Як і наказано — у фойє готелю, коло телевізора. Вдень там справді нікого немає — ми перевірили. У того, з ким ви маєте зустрітися, в руках буде сьогоднішній номер «Гардіан».
«Ці дурні, — подумав Норман, — не можуть вигадати нічого ліпшого за сьогоднішній номер «Гардіан». Я не здивуюся, коли дізнаюся, що «Гардіан» читають лише агенти розвідки Сполучених Штатів та всі ті, з ким вони зустрічаються».
Він кивнув.
— Коли вам треба буде кудись дістатися — в конверті план Парижа, машина стоятиме тут. Ось ключі. — Філ віддав Норманові ключ і попрощався. Перед тим як вийти з машини, він ще раз повернувся до Нормана і додав:
— Зустріч призначено, ви, очевидно, знаєте, на сімнадцяту годину. Якщо я вам буду потрібен, то номер моєї кімнати 12-й. Я живу в тому ж отелі.
— На все добре, Філ. Йдіть. Я — за вами.
Філ вийшов, причинивши за. собою дверцята, а Норман запалив сигарету: треба, аби їх якомога менше бачили удвох, — береженого бог береже.
… Космічний корабель випустив ракету, і вона з усього розгону помчала за іншим космічним кораблем, трохи незугарнішим, не таким блискучим і не таким витончено довершеним, як перший. Цей, останній, почав відстрілюватися, але велику й красиву ракету, послану з блискучого космічного корабля, було зовсім нелегко збити, вона ухилялася од зустрічних куль, наче в ній сиділи якісь розумні істоти, що керували її польотом у космічному просторі. Потім показали корабель противника. У членів цього екіпажу були пожадливі обличчя вампірів, а їхні шоломи нагадували формою будьонівки. На кожному такому шоломі виблискувала червона зірка. Щоправда, зірка була чотирикутною. У той час, як на гарному космічному кораблі чарівне дівча кидало округло-красиві фрази, на ворожому — головним топом у розмовах між його мешканцями було якесь гарчання, пересипане лайливими словами — все, що могла собі дозволити французька мова для дітей. Адже це був дитячий мультфільм, у якому просто, як двічі по два, доводилося, що все лихо на землі—від тих хижаків у шоломах-будьонівках з червоними зірками.