Ключ від чужого замка

Та президент був йому нині ні до чого. Він з нетерпінням очікував на якогось чолов'ягу, від якого значною мірою залежатиме успіх операції, а отже, і успіх чи провал американської лінії в Афінах, а відтак і те, чи виділить конгрес кошти на доозброєння. Це, в свою чергу, визначить розмір куша, який урве на цій справі Ларднер, а отже, і те, яким чином складуться його, Нормана Черчілля, ділові взаємини з цією могутньою людиною. Так замикалося коло.

Норман не любив дилетантів, але цього разу він сам наполіг на тому, щоб в СРСР поїхала людина, котрій абсолютно невідомі ні правила гри, — яку ведуть розвідки світу, ні правила того, як треба поводитися під час виконання завдання. Бо більше за дилетантів Норман остерігався надмірного професіоналізму, за яким, як за почерком, контррозвідка може вирахувати агента. Він зробив ставку на ту важкопередбачувану практиками алогічність дій новачка, котра неодмінно зіб'є з пантелику противника і принесе успіх. Адже кажуть, що їхня робота схожа на гру в карти: новачкам має таланити. Тим більше, що той, хто поїде кур'єром на Україну, буде «сірою конячкою», котра, наражаючись на найбільшу небезпеку, в разі провалу нічого не знатиме про задум і кінцеву мету всієї операції. І лише після того, як шлях буде розчищено, як посланець переконається, що лист справжній, лише тоді в гру вступлять професіонали — в СРСР спеціальними каналами вже передано детальну інструкцію.

Отже, зайвий поспіх тільки нашкодить — Норман це знав напевне. Знання йшло від того, що він не перший день у ЦРУ і не новачок у бюро заступника директора — цьому інтелектуальному центрові Ленглі, за теоретичними розробками якого потім «солдати удачі» йдуть на смерть десь в Анголі чи Латинській Америці. Їм не були відомі цілі, їм платили гроші і говорили, що борються вони за праве діло. Мету знало бюро заступника директора Ленглі, знав Норман. Звичайно, він був далекий од практики диверсійної роботи, він був теоретик. Його цариною були політика, психологія людей. Він вчився важкій справі змушувати людей іти на все заради нього, Нормана, його уряду, його держави. І тому він твердо був переконаний: йому надані великі права, велика влада над долями, бо справи, якими він займається, значно важливіші для Штатів, ніж переговори сотень дипломатів, ніж човникові поїздки спеціальних емісарів, ніж робота клерків у державному департаменті.