Крига. Частини І–ІІ

Капітан Насбольдт підняв кришталевий келих і відпив ковток вина із прянощами: у світлі масного полум’я напій у кришталі здавався темно-червоним і густим, наче кров. Дорогоцінний камінь у персні на пальці офіцера був тієї самої барви, й коли ще трохи заплющилося повіки, споглядаючи крізь вії і павучі нитки сну, то бачилося, як цей камінь здригається, виблискує і міниться в оправі з чорного металу, мов велика крапля печінкової крови. Сам перстень капітана другого ранґу був із чистого крижліза.

Дітмар Клаусовіч Насбольдт поклав руку з кубком на бильце крісла. Із сутінків позаду нього виринув стюард із карафкою, готовий долити ще, проте Насбольдт, не повертаючи голови, випростав над келихом вказівний палець, і стюард позадкував. Усі келихи й склянки в обладнанні люкса були вищі й ширші в основі, ніж у звичайному сервізі. Але тепер експрес утримував сталу швидкість, майже зовсім не пригальмовуючи, майже не повертаючи. Правду кажучи, таке легке погойдування вагона діяло, радше, як снодійне, і пан Поченґло вже спав, а у інженера Вайт-Ґесслінґа злипалися повіки… Гойдання вагона, так, але й сам капітанів голос, який то гучнішав, то стишувався… Діти мають свої колискові, а дорослі — свої. Хорошу оповідь смакують, наче добротний тютюн чи якісне віскі, не слід квапитися самому, і не слід квапити оповідача, не йдеться про те, щоб якомога хутчіше дістатися до кульмінації, ухопити фабулу за гриву, пізнати долі, сенси й таємниці, зовсім не про це йдеться. Слухається, засинається, прокидається, повертається до оповіді, знову засинається, знову прокидається, оповідь припливає і відпливає, одного разу ми занурюємося у цю нереальність, а іншого — в оту; діють чари, нас вийняли із часу й місця. Цьому важче скоритися у поквапі міського життя. Але тут, будучи замкнутим упродовж довгих днів мандрівки із іншими слухачамиоповідачами… Вистачило капітанові Насбольдту підняти руку й промовити перше речення. Ніхто його не перебиває, ніхто не схиляє повертатися до попередніх тем, ніхто не ставить нетерпеливих запитань. Слід дати реченню пролунати. До оповіді належать також накладання між частинами оповіді офіцера. Й сон. Й ота темрява довкруж, й ота холодна білість, що з неї виблискує, й отой вогонь, і похропування пана Поченґла. Прокурор Разбєсов і доктор Конєшин слухали дуже уважно, водночас курячи англійські цигарки, якими їх почастував був інженер. Проте і їх зачарувало.