Сага про Форсайтів

Всі повставали. Джеймс був такий старий, і він не приходив до Тімоті ось уже майже два роки.

— Тут жарко,— сказав він.

Сомс допоміг йому скинути хутро і мимоволі захоплено оглянув батьків бездоганний костюм. Джеймс сів — самі коліна, лікті, сюртук і довгі сиві баки.

— Що це означає?— запитав він.

Хоча його слова були позбавлені очевидного сенсу, всі зрозуміли, що він має на увазі Джун. Його очі запитливо втупилися в сина.

— Я вирішив приїхати і сам про все довідатись. Що відповіли Крюгеру?

Сомс узяв вечірню газету й прочитав заголовок: «Уряд діятиме негайно — початок війни».

— Ах!— полегшено зітхнув Джеймс.— Я боявся, що наші позадкують, як колись Гладстон. Цього разу ми з ними покінчимо.

Всі вражено поглянули на нього. Джеймс! Завжди метушливий, знервований, стривожений! Джеймс, що безнастанно повторював: «Я давно казав вам, що так воно й буде!», Джеймс, що був таким песимістом і провадив свої фінансові справи з великою обережністю. В цій рішучості найстарішого з живих Форсайтів було щось дивовижне.

— А де Тімоті?— запитав Джеймс.— Йому слід би поцікавитися цим.

Тітонька Джулі сказала, що вона не знає. Тімоті майже нічого не говорив за сніданком. Тітонька Гестер устала й мовчки вийшла з кімнати, а Френсі сказала мало не зловтішно:

— З бурами не так легко впоратися, дядечку Джеймсе.

— Гм!— буркнув Джеймс.— Звідки в тебе такі відомості? Мені ніхто нічого не розказує.

Молодий Ніколас сказав своїм лагідним голосом, що Нік (його найстарший) тепер буде регулярно муштруватися.

— Еге ж,— промимрив Джеймс, утупившись просто себе (він думав про Вела).— Йому треба дбати про матір. Йому не до муштри, коли в нього такий батько.

Після цієї загадкової заяви в кімнаті настала мовчанка, що тривала, поки Джеймс не заговорив знову:

— Чого приходила Джун?— і його очі підозріливо озирнули по черзі всіх присутніх.— Її батько тепер багатій.

Розмова перейшла на Джоліона — коли його бачили востаннє. Висловили гадку, що тепер, коли померла його дружина, він здебільшого живе за кордоном, де у нього велике коло знайомих; його акварелі мають успіх, і взагалі йому тепер у всьому щастить. Френсі навіть зробила таку сміливу заяву:

— Мені б хотілося його побачити; він приємний чоловік.

Тітонька Джулі згадала, як одного разу він заснув на канапі, де зараз сидить Джеймс. Він завжди був дуже милий. А яка Сомсова думка?

Знаючи, що Джоліон опікун Айріні, всі відчули дражливість цього запитання і подивилися на Сомса з цікавістю. Щоки його ледь порожевіли.

— Він сивіє,— сказав він.

Справді? Невже Сомс його бачив? Сомс кивнув головою, і щоки його знову поблідли.

Джеймс несподівано мовив:

— Хтозна, що воно діється, ні в чому немає певності.

Він так точно висловив почуття всіх присутніх — мовляв, за всім цим щось криється,— що ніхто йому не відповів. Але цієї миті вернулася тітонька Гестер.