Сага про Форсайтів
- Автор: Голсуорси Джон
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00183-9
- Переводчик: Олександр Іванович Терех
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Сага про Форсайтів». Краткое содержание книги:
Сага про Форсайтів
ВЛАСНИК
В ЗАШМОРГУ
ЗДАЄМО В ОРЕНДУ
Романи
JOHN GALSWORTHY
THE FORSYTE SAGA
The Man of Property
In Chancery
To Let
З англійської переклав
ОЛЕКСАНДР ТЕРЕХ
КИЇВ ВИДАВНИЦТВО ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ «ДНІПРО» 1988
В циклі соціально-психологічних романів видатного англійського письменника-реаліста Джона Голсуорсі (1867—1933) розповідається історія кількох поколінь родини Форсайтів, що охоплює цілу епоху в розвитку англійського буржуазного суспільства.
Передмова Анатолія Іллічевського
ISBN 5-308-00183-9
Український переклад, передмова.
Видавництво «Дніпро», 1976 р.
Художнє оформлення. Видавництво «Дніпро», 1988 р.
Але цієї хвилини стався один із тих сенсаційних випадків, що їх так цінували у Тімоті і що їх часом породжують великі події.
— Міс Джун Форсайт.
Тітонька Джулі й тітонька Гестер відразу підвелися, тремтячи від образи, від якої й досі щеміло їхнє серце, мліючи від давнього почуття ніжності й від гордості, що блудна внучка нарешті повернулася в їхній дім! Оце-то сюрприз! Серденько Джун — через стільки років! А як чудово вона виглядає! Зовсім не змінилася! Вони мало не запитали її. «А як поживає твій любий дідусь?»— забувши в цю запаморочливу хвилину, що бідолашний любий Джоліон уже цілих сім років спочиває в могилі.
Найвідважніша і найвідвертіша з усіх Форсайтів, з рішучим підборіддям, блискучими очима й вогненним волоссям тендітна, маленька Джун сіла на позолочений стілець з бісерним сидінням, так наче й не минуло десяти років, відколи вона приходила сюди востаннє - десяти років мандрівок, незалежності й допомоги «бідолашкам» Останнім часом ці «бідолашки» були всі до одного художники, гравери й скульптори, тому її неприязнь до Форсайтів та їхньої безнадійно антихудожньої натури іще зросла. Очевидно, вона майже перестала вірити в те, що її родичі існують на світі і тепер озиралася довкола з визивною прямотою, чим страшенно бентежила всіх присутніх. Вона не сподівалася застати тут когось іншого, крім «бідолашних бабусь», а чому їй захотілося відвідати їх, вона й сама не знала сталося так, що дорогою з Оксфорд-стріт до студії на Летімер-род вона раптом згадала їх, і їй стало жаль цих двох стареньких «бідолашок», яких вона так давно не бачила
Тітонька Джулі перша порушила мовчанку
— Ми саме говорили, серденько, як жахливо повелися ці бури. І який нахаба цей старий Крюгер!
— Нахаба?— мовила Джун. Я вважаю, що він має цілковиту слушність. Чого ми стромляємо носа в їхні справи? Як що він вижене всіх цих негідників поселенців, то так їм і треба. Вони тільки дбають про власну вигоду
Вражене мовчання порушила Френсі:
— Що? Невже ти бурофілка? (Безперечно, цей вираз був ужитий тоді вперше).
— Отакої! Чому ми не можемо дати їм спокій?— відповіла Джун саме в ту мить, коли на порозі з'явилася покоївка й промовила:
— Містер Сомс Форсайт.
Сенсація за сенсацією! З Сомсом привіталися похапцем, бо всі зацікавлено стежили, як він зустрінеться з Джун ніхто не знав того напевно, але з властивою їм проникливістю вони підозрювали, що ці двоє не бачилися з тих часів, коли між нареченим Джун Босіні й Сомсовою дружиною зав'язався той прикрий роман Глядачі відзначили, що вони потиснули одне одному кінчики пальців, відвертаючи погляди. Тітонька Джулі одразу прийшла на поміч.
— Наша Джун така оригінальна. Уяви собі Сомсе, вона вважає, що бури ні в чому не винні.
— Вони хочуть тільки зберегти свою незалежність,— сказала Джун.— Чому вони не мають на це права?
— Тому,— відповів Сомс, посміхаючись трохи криво,— що вони погодилися визнати наш сюзеренітет.
— Сюзеренітет!— зневажливо повторила Джун.— Ми ж не хочемо, щоб хтось нав'язував нам свій сюзеренітет.
— Це дало їм деякі матеріальні переваги,— відповів Сомс.— Угода є угода.
— Угоди не завжди справедливі,— спалахнула Джун. А коли вони несправедливі, їх треба розривати. Бури куди слабкіші за нас. Ми могли б виявити більшу великодушність.
Сомс чмихнув.
— Це пуста сентиментальність, та й годі, сказав він Тітонька Гестер, яка найбільше боялася всіляких незгод, нахилилася вперед і рішуче зауважила
— Яка чудова погода для осені. Але Джун твердо стояла на своєму
— Не розумію, чому треба глузувати із сентиментальності Адже почуття - це найкраще, що є на світі
Вона визивно подивилася довкола, і тітонька Джулі визнала за потрібне втрутитися знову
— Сомсе, ти останнім часом купував нові картини?
Її непомильне вміння обрати слизьку тему не зрадило її і на цей раз. Сомс почервонів. Сказати, чиї картини він недавно придбав, було однаково що віддати себе на привселюдний посміх. Всі знали, як щиро Джун підтримує невизнаних геніїв і як вона зневажає усіх «знаменитостей», якщо вони прославилися без її допомоги.