Все королівське військо

Він знав, що гравець із нього неабиякий. Отож не завдавав собі клопоту дотримувати правил. Навіть коли йшлося про спортивний режим. Він же однаково всіх проходить, казав він батькові, то якого ще біса? Але зрештою, він зарвався. Одного суботнього вечора після гри він із запасним півзахисником Тедом Меллоном та захисником з основного складу Гапом Лоусоном відзначали успіх у придорожній пивничці. Може, все й минуло б гаразд, коли б вони не встряли в бійку з якимись жлобами, що чхати хотіли на футбол, але не любили, коли чіпляються до їхніх дівчат. Гапа Лоусона ті жлоби помолотили так що він потрапив у лікарню й на кілька тижнів вибув з футболу. Томові й Тедові дісталося по кілька стусанів, а потім набігли люди й припинили бійку. Але тренерові Біллі Мартіну це порушення режиму тицьнули перед очі як надзвичайну подію. Про це написали в одній з газет. Тренер усунув Тома Старка й Теда Меллона від ігор. Це одразу зменшило шанси команди в матчі з Джорджією, що мав відбутися найближчої суботи, бо Джорджія того року грала сильно, і перевагу нашим міг дати лише Том Старк.

Хазяїн сприйняв цей удар мужньо. Не кричав, не тупотів ногами, навіть коли на кінець першої половини Джорджія вела сім—нуль. Тільки-но пролунав свисток, як він підхопився з місця. «Ходімо»,— кинув мені, і я зрозумів, що він подався до роздягальні. Я поплентав за ним туди, прихилився до одвірка й став дивитись. На стадіоні заграв оркестр. Мабуть, у ці хвилини він марширував навколо поля, і сонячне проміння (то був перший матч, призначений на денний час через осіннє похолодання) виблискувало на мідних трубах і на верткому золотистому жезлі церемоніймейстера. Потім оркестр, уже десь далі, почав повідати Рідному Університетові, як ми любимо його, як станемо, станемо, станемо за нього і як умремо за нього, за колиску героїв. Тим часом герої, перемазані, задихані, сиділи й лежали хто де і діставали нагінку.