Радіоп'єси
- Автор: Бахман Ингеборг
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ВНТЛ-Класика
- ISBN: 966-8849-12-4
- Переводчик: Лариса Цибенко
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Радіоп'єси». Краткое содержание книги:
«Цикади» — це філософсько-музична інтерпретація Платанової притчі про долю тих, хто перестав «їсти, пити й кохати, щоб безперестанку співати». Мотив ескапізму, поданий у середземноморських шатах, це історії людей, які прагнуть піти від дійсності у світ ілюзій і мрій. Дія відбувається на острові, якого «не існує».
«Поетичний твір, що вражає нас просто в серце, а розум приводить у захват», — сказав Вернер Вебер про найвідомішу радіоп’єсу Інґеборґ Бахман «Добрий Бог Мангеттену», за яку вона отримала Премію сліпих ветеранів війни. Це драматична балада про кохання між двома молодими людьми: Яном, чоловіком зі Старого світу, та Дженніфер, дівчиною з Нового Світу. Їхня випадкова зустріч у Мангеттені переростає в почуття поза часом і простором, яке, урівнобіж з рухом ліфта у небосязі, піднімає їх вище й вище, до сонму «вічних закоханих». Однак за межею вічності — смерть. Любовні сцени чергуються із засіданнями «високого суду», звинуваченим на якому постає утаємничений Добрий Бог. Усі три радіоп’єси об’єднує одне устремління: вийти за межі буденною, пересічного й сірого в нашому житті.
РОБІНЗОН Скажіть вже нарешті, що Ви від мене хочете! Чого Ви очікуєте? Що я маю зробити?
ПОЛОНЕНИЙ Дати мені передихнути й не сушити собі голови про світ, який аж ніяк Вас не обходить. Отож, і собі дозволити передихнути. А все решта — це надто багато, ніж можна було б вимагати від будь-кого. Я надто збуджений і напружений, я — напоготові. І я надто довго не розмовляв ні з ким. Довга самотність може зробити таким неправедним. Пляма на стіні — пуп, до якого прикипів погляд, ця тиша в душі, до якої напружено дослухаєшся. Яке одкровення! Чи ти завмер, а чи світ зупинився? Може, саме в цьому найбільша загадка! Чи знаєте Ви, як ми тоді розпочали б розмову? —
Я б мовив до Вас: «Друже, поїжмо й випиймо, бо тоді нам стане тепло на серці. На столі не має лишитися ані крихти. Чи можу я попросити, зі щирим наміром злагоди, виделку й ножа…» А Ви б відповідали мені: «Я почуваюсь слабим, Гораціо; моє нутро горить, та я маю потребу в іншому харчі. Я не можу користуватися виделкою і ножем, бо вони не те, чим нам видаються, як і сковорідка зі смаженою рибою — не те, чим вона є насправді!»
«Це виделка й ніж. На яке перетворення Ти натякаєш?» «Тоді це вже сталося, я пропав, Боже мій. Це моє перетворення. Я говорю про себе як про когось зовсім чужого.» Це стається під час пауз, після яких вже нічого немає. Воістину. Щастя — це мов передих, і воно тримається за очевидне. Той, хто відчуває себе щасливим, має бути таким же втомленим, як і я. Він їсть, п’є і відкидає ноги далеко поперед себе. Я справді втомлений.
РОБІНЗОН Засніть на кілька годин. Тоді побачимо, як бути далі.
ПОЛОНЕНИЙ Я б надав перевагу горняткові кави. Щоб насолодитися паузою. Та й спати опівдні — це не для мене.
РОБІНЗОН Тут навіть кажуть, що спати в цей час — не варто. Це важливо. Так, я в це вірю — ми не маємо спати, щоб почути цикад.
ПОЛОНЕНИЙ Хто це говорить?
РОБІНЗОН Люди, які тут живуть.
ПОЛОНЕНИЙ А я думав, що Ви ні з ким тут не розмовляєте.
РОБІНЗОН Чому ж, лише про найважливіше. Не можна ж бути неприязним, а коли набридає, я даю змогу говорити іншим, а сам ні на що вже більше не відповідаю.
ПОЛОНЕНИЙ Коли набридає… А опівдні, отже, Ви не спите, а слухаєте спів цикад?
РОБІНЗОН іронічно Спів! Ох, тут майже нічого не чути. Це майже все, що тут можна почути. Ви тільки подумайте…
ПОЛОНЕНИЙ І що ж? Ви хотіли говорити про цикад.
РОБІНЗОН Ні. Вагаючись. Про листа, якого я нещодавно отримав. Ви застали мене саме тієї миті, коли я його саме читав.
ПОЛОНЕНИЙ Мені так не видалось. Ви випустили його на землю. Ось він. Ви, напевно, хотіли сказати, що я маю його Вам віддати.
РОБІНЗОН Так. Або ні. Цей лист неістотний.
ПОЛОНЕНИЙ Від жінки.
РОБІНЗОН Так.
ПОЛОНЕНИЙ Що вона хоче?
РОБІНЗОН Усьому покласти край. Він пригадує, сміється. У голові не вкладається, ці фрази, цей спосіб висловлювання. Цього Вам не осягнути.
ПОЛОНЕНИЙ А втім, останнім часом я також очікував на листа; він, одначе, не надійшов. Можливо, надійде сьогодні. Так стається завжди, коли надто чекаєш. Однак і біда має свої способи мовлення. «Їжа вистигла, хоча дошкуляє голод. Напевно, усі ми прокляті.»
Попри це я ще добре спав минулі півночі, навіть праведник міг би мені позаздрити.
РОБІНЗОН Вечорами повітря стає свіжішим; раніше цього не було роками: вставав надто рано, і спати йшов надто пізно, або надто пізно вставав, і ще пізніше йшов спати, у вухах — дзинчання справ, думання про завтрашні плани, очікування нічних вістей Йова. Тут — велике помилування. Годинник не б’є щогодини.
ПОЛОНЕНИЙ Помилування! Який сенс Вам ховатися, яким тут може бути Ваш сон? Переді мною Вам не потрібно хвалити ніч. Я запевняю, що сон вже давно Вас залишив.
РОБІНЗОН Мій сон…
ПОЛОНЕНИЙ Вас дрижаки проймають з утоми, і я цілком певен, що Ви завжди спите пополудні, якщо тільки трапляється така нагода. Чим займалися Ви ночами? Чи не зачиняли Ви якнадійніше двері й не озброювалися проти пожадливих співчувальників, завжди готових бути діяльними, з дрібкою жалю, з дрібкою невблаганності? Ви ж знаєте, що й між тюремними камерами існують зв’язки, налагоджені для спраглого вуха стукотінням кісточок на зап’ястку, ніжна гра передавання звісток, пройнята співчуттям, пройнята невблаганністю, від однієї людини до іншої. Іще ненароджені провадять її з власними матерями.