Радіоп'єси
- Автор: Бахман Ингеборг
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ВНТЛ-Класика
- ISBN: 966-8849-12-4
- Переводчик: Лариса Цибенко
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Радіоп'єси». Краткое содержание книги:
«Цикади» — це філософсько-музична інтерпретація Платанової притчі про долю тих, хто перестав «їсти, пити й кохати, щоб безперестанку співати». Мотив ескапізму, поданий у середземноморських шатах, це історії людей, які прагнуть піти від дійсності у світ ілюзій і мрій. Дія відбувається на острові, якого «не існує».
«Поетичний твір, що вражає нас просто в серце, а розум приводить у захват», — сказав Вернер Вебер про найвідомішу радіоп’єсу Інґеборґ Бахман «Добрий Бог Мангеттену», за яку вона отримала Премію сліпих ветеранів війни. Це драматична балада про кохання між двома молодими людьми: Яном, чоловіком зі Старого світу, та Дженніфер, дівчиною з Нового Світу. Їхня випадкова зустріч у Мангеттені переростає в почуття поза часом і простором, яке, урівнобіж з рухом ліфта у небосязі, піднімає їх вище й вище, до сонму «вічних закоханих». Однак за межею вічності — смерть. Любовні сцени чергуються із засіданнями «високого суду», звинуваченим на якому постає утаємничений Добрий Бог. Усі три радіоп’єси об’єднує одне устремління: вийти за межі буденною, пересічного й сірого в нашому житті.
ПРИНЦ Антоніо?
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ Гаразд, Антоніо.
Музика.
ПРИНЦ непевно Антоніо?
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ Чи мав би Ти час прийти до мене сьогодні ввечері? Ти помагав би панству висідати з машин, або подавав би одяг у гардеробі. Це Тобі не зашкодило б, чи не так, Антоніо?
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ Чи міг би Ти тої миті, коли всі вже достатньо вип’ють і питимуть далі, коли музиканти заграють «Смарагдовий острів, володіння мрій моїх», улаштувати феєрверк? Ти ж маєш талант до того, щоб зробити тут феєрверк, який стане незабутнім видовищем?
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ Тут схована гільза. Треба лише запалити ґніт. Спочатку здійметься каскад із діамантових сонць, потім вогненний фонтан. На вітрі, неначе віяло, кружлятиме по колу розетка. Маєстатично розсиплються іскри сонця-вінця, а зірка-Сатурн вселятиме страх. Та ніч велика, ніч довга.
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ Коли товариство зірветься з крісел, і пари, які танцюють на мармуровій підлозі, раптом зупиняться, коли ордени на грудях у фраках, за якими б’ються серця, замруть, а з чиєїсь шиї повільно сповзе низка перлів, коли довгостебла троянда у вазі зі скла обсипле свої пелюстки, чи Ти підвісиш укупі ґноти гільз, сповнений бажання заразом підпалити ті, що лишилися? Тепер Ти весь зосереджений і знаєш, що не маєш права на помилку.
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ Я знаю, що наостанок у ніч покотяться велетенські колеса з блакитним повозом, і що повіз цей зірветься й зникне в морській глибині!
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ таємничо Чи віриш Ти в те, що мій феєрверк буде ефектнішим, ніж феєрверки, які ви влаштовували того дня, коли помирав мій батько? Якщо я дам Тобі в руки всі барви: гарячкову білу, свіжу зелену, глибоку блакитну й експлозивну червону…?
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ І чи почують ті, хто передував мені, що тиша, яка передує миті моєї слави, була також і їхньою тишею? Тиша перед першим ударом, до того, як розпочнуть стріляти, і що я ще не втратив колишньої мужності?
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ І чи віриш Ти, що я сильніший від них, і що дозволю Тобі завести мене у крейдяне коло[19], окреслене білою рукою вулкана, який бере свій початок у надрах землі, від одного історичного забуття до наступного, і чи віриш Ти в те, що я з нетерпінням чекаю на вирок Твій, бунтівниче! І що я знаю: у Твоїй руці — кривавий багрянець, і коли я злечу на повітря і втрачу владу, він шкварчатиме в моєму волоссі?
АНТОНІО Так, Ваша Високосте.
ПРИНЦ І чи віриш Ти, що, коли я осяю ніч, то буде визнана моя жертва, і чи помітять іскру, яка зависне на небі? Чи зависне вгорі хоч одна-однісінька іскра, Антоніо?
АНТОНІО Ні, Ваша Високосте.
Ні! Ні!
Музика.
АНТОНІО здалеку Жанет радить приймати радіоактивні ванни, світло й мигдалеве молочко! Жанет радить сонячне світло й мигдалеве молочко!
ОПОВІДАЧ Жанет вперше побачила тут мигдалеве дерево. Раніше вона рекомендувала марновірним компреси із твані. Вона боролася за допомогою шовковистих кремів, що мали її ім’я, за тези своєї брошури «Вічна молодість, вічна краса» шовковистими згустками штучних жирів, до яких вона домішувала дрібку тальку на кінчику пінцета й додавала краплину висококонцентрованого спирту. Поміж фахівців із косметології вона була видатним знавцем хімії, а її обличчя та тіло достовірно засвідчували надійність її процедур. Потім їй виповнилося сорок. Дзвіночок на дверях магазину не замовкав ні на мить. Студент Антуан, який удостоювався честі супроводжувати її вечорами до опери, приходив дедалі рідше. І коли вона сиділа перед дзеркалом і востаннє побачила за собою його віроломне обличчя, то зрозуміла, що рішення про втечу він уже прийняв. Його гладкі, нерухомі уста наблизилися до її плеча, там, де на шкірі з’явилася пляма з брунатною облямівкою, і вибілювальний крем «Жанет номер три» ще не встиг проникнути достатньо глибоко. Тоді вона безпідставно втратила володіння собою, таке корисне для краси, і сказала, мало що в непритомному стані:
ЖАНЕТ Ну, кажи вже! Скажи мені в вічі, що я прокажена, уражена вогкими плямами, пліснявою, що в мене гусячі лапки зморщок біля очей! Скажи, які відчуття в милосердного, коли він цілує прокаженого!
ОПОВІДАЧ Тоді вона навіть плакала, хоча це приносить шкоду очам, і забула про піпетку, яку наповнила краплями, що повертають їм блиск.
19
…дозволю Тобі завести мене у крейдяне коло… — Крейдяне коло — форма юрисдикції, яка трапляється в Старому завіті та в стародавньому Китаї. Її згадують Лі Гзінґ-Тао (близько 1300), Клабунд (1925), Й. фон Ґунтерс (1942). Бертольд Брехт (1898–1956) звертається до неї у драмі «Кавказьке крейдяне коло» (1948).