Темна вода
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-2961-01-1
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Темна вода». Краткое содержание книги:
Протаранивши невеличкий гурт спраглих біля стійки, трійця голосно привіталася з барменом. Кілька хвилин — і вони вже сунуть назад, тримаючи в руках по літровій пластиковій пляшці „Чернігівського”. Той, у трусах, почав глушити пиво вже на ходу. Інші не поспішали. Ніхто, крім Мельника, не звертав або не хотів звертати на них увагу.
Пройшовши на пляж, трійця оточила хлопця, який розлігся просто на траві — місця на піску вже не вистачило. Лежав він трошки далі від основної маси пляжників, причому вклався на бік, примостивши руки під голову, і, здається, спав. Ніби по команді ті, хто не відкоркував пиво, скрутили кришечки з горлечок, і на голосне: „Раз, два, три!” полили лежачого пивом.
Той з матюками скочив на ноги, і почав махати руками а ногами, намагаючись зачепити терористів. Ті стрибнули в різні боки, регочучи і так само матюкаючись. Нарешті политий зловив одного, ткнув кулаком у живіт, але, як видалося Мельнику, не сильно, швидше для порядку, граючись. Потім після короткої боротьби заламав його, стиснув шию в замок і видряпав у переможеного пиво. Після того пустив його, відваживши стусана під зад.
Виглядає, ці четверо — одна команда.
І там, де твориться щось кримінальне, та ще й із втручанням нечистої сили, четвірка відвертих гопників так і проситься в число перших, хто може бути якимось боком реально причетний до цих подій.
Відмахнувшись від настирної оси, яка з’явилася біля носа, Мельник визначив для себе завданням номер один прокачати „чотирьох мушкетерів”. А оскільки в самий розпал полудневої спеки, коли довкола дуже багато народу, вони навряд чи ризикнуть чинити якійсь екстрим, Віталій вирішив відволіктися від основної мети свого перебування тут. Пройшовши вузьким проходом через лабіринти людських тіл, він дістався води, зайшов у неї, занурився з розгону і поплив.
Спочатку — навперейми течії, а потім — повністю віддавшись їй.
7. Коньячок під огірочок
— Тук-тук. Не проженеш, хазяїн?
Обухівський похмуро глянув на Мельника, потім — на годинник.
— Половина десятої.
— У вас у такий час уже спати лягають?
— Дивись там... Тільки гуляти народ починає. Он, „Аврора”, приватне підприємство — там життя тільки починається. Вони до останнього клієнта.
— Хіба це не ваша контора?
— Наша — отой вагончик, ти його вже бачив. Крейсер цей довбаний стоїть фактично за межами території, яка належить до бази. За ним — чисте поле і дикуни.
— Бачив я сьогодні вже ті намети. Серед власного сміття люди живуть.
— Я б не називав тих, хто сере там, де спить і їсть, людями, — Обухівський зітхнув. — Так ти заходиш чи через поріг будемо говорити?
— Ну, раз хазяїн не проти...
Викупавшись, відчувши заодно на собі силу течії Десни і всі підводні сюрпризи, які вона приготувала, Мельник повернувся до себе. Він не знав, за якою системою буде тут харчуватися, тому вирішив це питання для себе просто: сходив до Люди в вагончик, накупив бульйонних кубиків, консервів, кілька пачок вермішелі „Мівіна”, випив заодно ще сотню зі своєї персональної пляшки і, зачинившись із середини в будиночку, заліг спати. Проспавши так більше трьох годин, сходив із чайником на кухню, де йому без проблем дозволили кип’ятити воду, приготував собі військово-польовий обід холостяка, перекусив і знову прогулявся по околицях. По обіді людей на пляжі значно поменшало.
А веселу „бичачу” гоп-компанію він надибав на тому місці, про яке щойно згадав Обухівський. Всі четверо спали біля намету за територією бази, серед кількох подібних „диких” наметів. Довкола валялися порожні балони з-під пива і спустошена горілчана тара.
Поруч із їхнім наметом у тіні розлогої верби лежав здутий рибальський човен.
Мельник не думав, що все буде так просто. Але зовні він був схожий на той, імпортний, на якому плавав на Тихий Затон перший із загиблих рибалок. Зважаючи на те, що три інших човни були не новими і знайшлися, Віталій вивчив опис зниклого човника.
Схожих човнів багато. Імпортні в нас — не дефіцит. Тільки ніхто з цих молодих бичків не був схожий на людину, котра може собі дозволити купити дорогий човен, та ще й так просто кидати його під дерево. До свого власного оснащення справжні затяті рибалки так пофігістично не ставляться.