Темна вода

Словом, нинішній директор бази тримається за своє місце. Тому й шукає різні причини, аби пояснити собі та іншим недоречність і зайвість тут усіх чужаків.

— Я чув, у вас тут люди в околицях гинуть, — Мельник розлив по чарках рештки коньяку. — Це до питання про охорону і рятувальників.

— Що значить — гинуть? — підозріло примружив очі Обухівський.

— Тонуть. Кілька потоплеників за останній місяць. Наче пороблено...

— Це хто тобі сказав?

— Про що? Про потопельників?

— Про „пороблено”.

— А хіба ні?

— Слухай, не дивися на мене такими очицями. Рибалки щороку тонуть, бо риба їм до одного місця. Вибираються з дому, аби гориляки нажертися і проспатися десь під кущем. Потім рибу десь прикуплять, бо заначки від жінок уже зроблені для такого діла, і пхаються додому. Ось тобі і все „пороблено”. Ти для чого це запитав?

— Бо почув. Я все ж таки в ментурі працював. І раз мене охоронцем наймають, вирішив наперед розпитати про оперативну обстановку. Кого і від кого тут можна охороняти. В сільмазі запитав, коли сюди їхав. Мені й кажуть — чотири трупи на „Метеорі”. Топиться народ.

— У церкві ще попитай, — буркнув Обухівський. — Тамтешній батюшка двох відспівував, це правда. Тільки не в мене на території вони втопилися. Кажу ж тобі — рибу ловили на Тихому Затоні. Може, нарвалися...

Мельник відчув — співбесідник хоче сказати йому щось важливе. Але наперед закинув вудку, перевіряючи покльовку, наче справжній рибалка. Йому цікаво, чи ковтне Мельник наживку.

Доведеться ковтати.

— В смислі — нарвалися?

— Рибу ловиш?

— Ніколи.

— Воно й видно. Я тобі зараз дещо скажу, тільки ти міліцейські свої штучки заховай в кишеню і просто слухай, без висновків. Бо насправді це робиться не перший десяток років. Правда, тільки останніх років п’ять-шість злісно стало, до того часу — без фанатизму.

— Ти про що?

— Сітки та „екрани” формально вважаються браконьєрством. Чув про це? — Мельник кивнув. — Але на вудку чи спінінг затято тільки риболови-спортсмени ловлять. Решта браконьєрствує. Одні сітку поставлять, а інші, такі ж самі, на ті сітки полюють і їх вичищають. Ось ця босота давно і негласно поділила територію. Це так, як у вас у місті бомжі смітники поділили — кому звідки пляшки визбирувати.

— Ясно, не треба зайвих пояснень.

— Ага. Значить, якщо хто на чужу територію залізе, можуть зловити і так по голові дати, що навіть проламається вона.

— І до смертельних випадків доходило?

— Ніколи не чув про таке. За рибу тут ніхто нікого ніколи не вбивав. Човни пробивали — це було. Значить, пливе чужак на човні, йому раз — ножем борт прокололи і попливли собі далі. Чужак сам мусить випливати. Такі закони наших джунглів.