Скарб
- Автор: Плавт
- Язык: украинский
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Скарб». Краткое содержание книги:
СЦЕНА ДРУГА
Стафіла. Стафіла
До тями не візьму, що сталося з хазяїном!
Антична література. Греція. Рим
От лишенько! Чи й справді зовсім розум втратив:
Так мене з дому гонить він щодня
70 Разів із десять. Яке, ніяк я не второпаю,
Найшло на чоловіка божевілля!
Всю ніч не спить, а день прийде –
То, як кульгавий швець, сидить у домі.
І от ще: як приховати безчестя дочки хазяйської
(вже час її пологів наближається)?
Не знаю! Лишається мені одне тепер,
Я думаю, – на шию зашморга міцного.
І витягнусь, як довжелезна буква “і”.
СЦЕНА ТРЕТЯ
Евкліон, Стафіла. Евкліон
Тепер душа спокійна і піти я можу. У домі, бачив все всередині цілісіньке. Вернися-бо, і стережи все вдома.
Стафіла
Ще б пак!
80 Мені сторожувати? А що, хіба будинок хтось поцупить?
Злодіям у нас поживи нема ніякої, –
В будинку порожнеча, все вкрите павутинням.
Евкліон
То може, щоб тобі вгодити, відьмо, Юпітер мав мене зробити владарем – Філіппом або Дарієм? Хочу, щоб ти Мені цю павутину вартувала. Так, я бідняк! Терплю! На те є воля божа! Заходь, замкни там двері. Я зараз повернуся. 90 З чужими обережно, нікого не пускати. Прийдуть за вогником – згаси негайно, Щоб не було причин чіплятися до тебе. Знайду вогонь – тоді вже згаснеш ти. Води попросять – ти скажи: нема води. Сусіди завжди канючать: то посуд їм,
То ножика, сокиру, товкачку й ступку, – Скажи, що злодії покрали все. Ну, словом, хто б там не був, без мене не смій Пускати! Запам’ятай собі: нікого не пускати, 100 Хоча б сама Фортуна нас відвідала.
Стафіла
Напевно, їй самій не дуже хочеться
До нас потрапити; хоча і поблизу була,
Проте до нашого будинку так і не наблизилась.
Евкліон
Мовчи! Іди!
Стафіла
Мовчу. Іду.
Евкліон
Замкни міцно
Двері подвійним засувом. Я зараз повернуся.
Стафіла іде.
Змучився. Піти мені потрібно з дому!
Ой, як іти не хочеться, та справа є.
Сказав нам старшина із курії,
Що гроші роздавати будуть. Якщо
За ними не явлюся, всі запідозрять,
110 Що золото сховав в будинку я:
Чи ж то можливо, щоби бідняк
Подачку, хоч і грошову, зневажив?
Хоч як старанно від усіх ховаю я,
Проте, здається, що усім відомо: усі мене
Вітають люб’язніше, ніж дотепер!
Підходять, зупиняють, руки потискають,
Розпитують, як справи, здоров’я як.
Піду, куди задумав я. А там – додому,
Мерщій назад, при першій же можливості.
(Іде.)
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА ПЕРША
Евномія, Мегадор. Евномія
120 Чи віриш, брате, слова ці йдуть
Від серця чистого, лиш для твоєї користі;
Все інше для рідної сестри неприпустиме.
Нас, жінок, не люблять, ніде правди діти,
Вважають балакучими – і не дарма,
Є навіть приказка: серед жінок німої
Ще не зустрічалось зроду віку.
Та все ж, брате, пам’ятай одне:
Тобі я рідна так, як рідний ти мені,
130 Тому про справу слід подумати,
Порадою взаємно обмінятися.
Не треба критись, не треба страшитися
І душу відкрити в обопільній бесіді.
Тебе покликала сюди таємно –
Про сімейну твою справу перемовити.
Антична література. Греція. Рим
Мегадор
Краща з жінок, дай мені руку.
Евномія
Хто? Де краща?
Мегадор
Ти.
Евномія
Я?
Мегадор
Ні – то ні.
Евномія
Але правду говорити слід.
140 Не знайдеш, брате, кращої ніде ти, одна одної гірша.
Мегадор
Я з тобою в цьому згідний, заперечувать не варто.
Евномія
Вислухай мене, прошу я.
Мегадор
Слухаю. До твоїх послуг.
Евномія
Я прийшла тобі пораду дати, Оскільки справа для тебе важлива.
Мегадор
На тебе це дуже схоже.
Евномія
Добре, щоб так склалося.
Мегадор
То що ж то, сестро, за справа?
Евномія
Благо вічне, брате,
Для тебе хай настане у нащадках.
Мегадор
Так здійсниться!
Евномія
Хочу, щоб ти узяв собі дружину.
Мегадор
150 Ой, убила!
Евномія
Але чим?
Мегадор
Вибиваєш мені мозок
Ти, сестро: не слова це, каменюки.
Евномія
Та ж послухай, візьми пораду сестри до уваги.
Мегадор
Нема бажання.
Тіт Макцій (Макк) Плавт
Евномія
Тобі ж на користь.
Мегадор
Я скоріш погоджусь вмерти, ніж оженюся.
Утім, якщо таку запропонуєш,