Ходіння по муках
- Автор: Толстой Олексій Миколайович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Ходіння по муках». Краткое содержание книги:
Безперечно, що приїзд Махна справив враження на анархістів, які нудьгували в московських кофейнях. Махно був людина діла, до того ж рішуча. Було надумано — їхати Несторові Івановичу в Київ і перестріляти гетьмана Скоропадського та його генералів.
Удвох з підручним анархістом Махно перейшов у Бєленіхіні український кордон, приспавши пильність страшного комісара Саєнка, що контролював там дороги. Переодягнувся офіцером, але в Київ їхати роздумав: в ніс йому вдарив вільний вітер степів, і не до смаку здалася конспіративна робота. Він чкурнув прямо в Гуляйполе.
У рідному селі він зібрав п’ятірку надійних хлопців. З сокирами, ножами й обрізами засів у яру поблизу економії поміщика Рєзникова, уночі пробрався в будинок і вирізав без великого галасу поміщика з трьома братами, які служили в державній варті. Будинок підпалив. На цій справі він здобув сім гвинтівок, револьвер, коней, сідла і кілька поліцейських мундирів.
Не гаючи тепер часу, добре озброєний і на конях, він вривається з своєю п’ятіркою на хутори, запалює їх з чотирьох кінців. Він поповнює загін. З шаленим запалом кидається він з одного кінця повіту в другий і очищає його від поміщиків. Нарешті він наважується на одну справу, яка широко прославила його.
Було це на тройцю. Степовий магнат, поміщик Миргородський, віддавав дочку за гетьманського полковника. На весілля прибули дехто з сусідів, які не злякалися в такий лихий час промчати степовим шляхом. Приїхали гості і з губернії та з Києва.
Садиба Миргородських добре охоронялася стражниками. На горищі панського будинку був поставлений кулемет, та й сам жених прибув з однополчанами — рослими молодцями в широких синіх шароварах з матнею, яка, за старовинним звичаєм, повинна мести по землі, в свитках з червоного сукна, в смушевих шапках з золотою китицею мало не до пояса. У всіх висіли збоку криві шаблі, які били на ходу по козлових чоботях із загнутими носками.
Наречена не дуже давно приїхала з Англії, де закінчувала освіту в закритому пансіоні, і вже непогано говорила по-українськи, носила вишивані рукава, намисто, стрічки й червоні чобітки. Панотцеві прислали з Києва на окреме замовлення оксамитний жупан, облямований хутром, точнісінько як на відомому портреті гетьмана Мазепи. Весілля хотіли справити по-стародавньому, і хоч столітні меди трудно було дістати на палаючій Україні, але для широкого бенкету всього наготували вдосталь.
Після відправи наречену повели через парк у нову кам’яну церкву. Дружки, що йшли з нареченою і співали пісень, були навдивовижу гарні, а вона — зовсім як з козацької думи. «Еге, — сказали бояри жениха, що ждали біля огради, — еге, видно, повернулись на Україну добрі часи…» Після вінчання молодих обсипали на паперті вівсом. Панотець, у мазепинському жупані, поблагословив їх стародавнім образом з Межигір’я. Випили шампанського, крикнули: «Хай живе», розбили бокали, і молоді на автомобілі поїхали на поїзд, а гості залишились бенкетувати.
Залягала ніч на широкому дворі садиби, де слуги і стражники виробляли ногами хитромудрі викрутаси. Всі вікна в будинку весело сяяли. Привезений з Олександрівська єврейський оркестр рипів і дудів щосили. Уже панотець ушкварив хвацького гопака й пив содову. Вже дівчата й дами шукали прохолоди у відчинених вікнах, а женихові бояри — всі курінні батьки, хорунжі й підполковники — повернулись до столів із закускою і, брязкаючи шаблями, погрожували йти бити проклятих москалів, дійти до самої Москви.
В цей час серед бенкетуючих з’явився маленький на зріст офіцер у мундирі гетьманської варти. Нічого в тому не було дивного, що до садиби в такий день заїхала поліція. Увійшов він скромно, мовчки вклонився, мовчки скоса глянув на музик. Лише дехто помітив, що мундир на ньому був начебто великий, та одна дама з тривогою раптом сказала другій: «Хто він? Який страшний!..» Хоч невідомий офіцер і старався держати очі опущеними, але мимоволі вони у нього горіли, як у диявола… Та хіба мало яка чортівня може приверзтися з п’яних очей…