Фантастика Всесвіту. Випуск 4
- Автор: Зельцер Дэвид
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 4». Краткое содержание книги:
Об заклад полковник не бився, а проте виклав добрі гроші, щоб завершити роботи. Без нього галпан не перетворився б так швидко в цього колоса, який він з гордістю почесного великопастківчанина показав сеу Карліньйосу Силві, новому маклерові фірми «Койфман і компанія»:
— От уже зухи в нас. Ніколи не здаються.
Після похорону Сан Алтамірандо кілька днів ходив сам не свій, мовчав, усіх цурався. Дас Дорес із шкури пнулася, намагаючись відновити плантації і тваринницьку ферму. Алтамірандо здебільшого сидів на землі і пихкав димом або стругав ножем кукурудзяну бадилину. Куріння стало єдиним його заняттям.
Він перемінився, відколи одного підобіддя побачив на вершині пагорба Сан. Дівчина сиділа, як звикле, на купі каміння: вона пасла кіз і всміхалася йому. Алтамірандо гукнув дас Дорес, щоб і та її побачила, проте коли мати прийшла, Сан уже зникла. Алтамірандо зрозумів, що вона являється лише йому.
З’являлася вона не щодня, а тільки вряди-годи. Дас Дорес не вірила цьому — що ж, річ природна, адже це секрет між батьком і дочкою. З великою охотою і подвійним завзяттям Алтамірандо знов узявся до роботи. Вакейро й ті, з ким він порався в коралі, вибираючи для забою бичків, казали, що Алтамірандо позбувся десятої клепки; але через це він не став менш діловитий. Жити й трудитися можна й без десятої клепки.
Прийти на відкриття галпана полковника Робустіано не змусили ні вмовляння Лупісиніо, ні прохання його кумів Кастора й Діви. Не спокусила його навіть новина, що її підтвердив капітан Натаріо, нібито буде й полковник Боавентура: власник Аталаї обіцяв з’явитися на урочистість.
Зате сеу Карліньйос Силва, новий представник фірми «Койфман і компанія», під час звичного об’їзду фазенд не подався прямо у Такарас, а зупинився у Великій Пастці, щоб узяти участь у бенкеті; притулок він знайшов у пансіоні «Чільний».
Звідки узявся цей пансіон «Чільний»? У короткому описі відродження Великої Пастки вже майнула побіжна згадка про пансіон Нори Пампушки — про те, що стояв він на розі провулка з будиночками із невипаленої цегли, на Жаб’ячій Косі. Номера він не мав з тієї простої причини, що номерів не існувало взагалі, проте такий бувалий чоловік, як турок Фадул, до небес вихваляв принади краль, які займали номери закладу. Ось вам зайвий доказ упередженості й брехливості відгуків і розповідей, які претендують на серйозність і вірогідність. Якщо на титул злачного місця Норин пансіон цілком заслуговує, то чому пансіон «Чільний», сімейного, безперечно, характеру, вартий зневаги?
Сімейний, проголошувала табличка на фасаді: тут гості могли дістати за помірну плату притулок і їжу. Дві кімнатки, в кожній три розкладачки і нічний горщик. У внутрішньому дворику — бочка з водою. Що вам іще сказати про пансіон «Чільний», власність дони Валентини і сеу Жаку дас Невеса? Може, те, що дона Валентина — не тільки хазяйка, а й куховарка, прибиральниця і покоївка — виявляла цілком зрозумілу слабість, якщо постоялець припадав їй до вподоби або ладен був приплатити над умовлену таксу? Вона була не красуня, але й не потвора, а її заміжжя тільки додавало їй ціни, робило становище пікантнішим. Правда, гостям годилося б знати таку подробицю, як кровожерність блошиць.
З’ясувавши справу з пансіонами, слід повернутися до Карліньйоса Силви, постояльця не останнього розбору: статурою і вдачею він удався цілковитим антиподом свого попередника. Наскільки сеу Сисеро Моура був миршавий і церемонний, настільки сеу Карліньйос був кремезний і напористий.
Білявого і ясноокого, злоріки прославили його позашлюбним сином Клауса Койфмана, засновника фірми. Якщо це неправда, чому ж тоді гринго посилав його вчитися в Німеччину і тримав його там роками? Після смерті Клауса фірму очолив його молодший брат Курт, який негайно відкликав у Бразилію протеже покійного шефа. Позашлюбний син? Сумнівно. Сучий син, ось він хто. Молодий Карліньйос повернувся в Ільєус і попав під опіку Бенедіти Силви. Ця пишнотіла негритянка була за куховарку в домі Клауса й зігрівала його німецьку постіль. Веймарсь— кий студент пошився в какаового маклера. Зробив кар’єру.
На бенкеті він відкрився з несподіваного, симпатичного боку: з блиском виступив як ілюзіоніст. А скільки ще, як побачите згодом, під розв’язку, ховалося інших несподіванок у рукаві його піджака.