Фантастика Всесвіту. Випуск 4
- Автор: Зельцер Дэвид
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 4». Краткое содержание книги:
Повсюдна і захоплена думка, що у Великій Пастці не бувало пишнішого й веселішого свята, підтверджується вагомими доказами. Уявіть собі, що зала — авжеж, вона цілком заслуговує назви бальної зали — була освітлена лампами під абажурами; ці розкішні світильники з’явилися на полицях армазему і разом з новим начинням витіснили в багатьох оселях підсліпуваті гаснички та каганці.
Нітрохи не уймаючи блиску грі на гармонії Педро Цигана, скажемо одразу, що він був не єдиний музикант, здатний піддати танцям жару. Естансіанці принесли шестиструнні гітари, кавакіньйо, сопілку і вшкварили танцювальну музику, що звучить на сержипанських балах. Не соромилися і сліпий Тіаго та його син Лукас, які обидва грали на віолі. Вони прибули з гуртом такараських гостей; на запрошення капітана, Лупісиніо, Фадула та Бастіана да Рози із сусіднього містечка прийшли начальник станції сеу Лоренсо Баптиста, телеграфіст, комірник, кілька комерсантів, кілька гульвіс і Мара, господиня пансіону дівуль, у супроводі четвірки галасливих карнавальниць.
З самого ранку на свято потяглися наймити з поблизьких фазенд; вони дожидали своєї черги перед пансіоном Нори Пампушки, на порогах солом’яних халуп і хаток на Жаб’ячій Косі. Увечері, з огляду на урочистість, повії припиняли прийом. А втім, цієї неділі число потіпах у містечку подвоїлось: вони стікалися з усіх околиць, деякі здалеку, принаджені звісткою про масове гуляння; новина рознеслася по всьому басейну річки Кобрас.
Щоб описати, який успіх здобув Карліньйос Силва, виступаючи перед публікою в оригінальному жанрі, не вистачає слів. Дорослі реготали і вражено вигукували, малеча не тямилася з радощів і захвату. Успіх грандіозний, і це ще мало сказано: більшість глядачів ніколи не ходили до театру чи навіть балагану, зроду не бачили виступів ілюзіоністів, фокусників, штукарів. Жінки хрестилися, чоловіки зачудовано чухали собі потилиці.
Карліньйос Силва закотив рукави піджака й сорочки, і почалися справжні чудеса; всі їх бачили, це вам не дешеве штукарство обозників на привалі. Без допомоги рук, самою силою думки агент фірми «Койфман і компанія» переніс монети вартістю в тостан з кишені Гвідо у вухо Еду; з ніздрів Зе Луїза добув п’ять зерен сухого какао. Повторюючи чарівні промовки: фокус-покус, ала-бала, абракадабра та інші жахливі закляття, — він кінчиками пальців витяг з вирізу сукні сеньйори Валентини хусточку, а та ж на очах у всіх передала її Авреліо, він поклав її в шаньку, і хустка зникла звідти, хоч ніхто до неї не торкався, — просто незбагненно! А що вже витворяв він з колодою карт! Карти крутилися між його пальців, з’являлися, зникали, знову з’являлися, чирвовий туз обернувся в жирового короля, винова двійка перетворилася в бубнову-десятку, а чирвову даму він знайшов аж у розпущеному волоссі Бернарди. Він міняв масті* перед враженими людьми, глядачі тислися вперед, щоб побачити все зблизька, і не вірили своїм очам.
— Боронь Боже грати з вами! Ліпше вже з сатаною! — вигукнув погонич Зе Раймундо. А він мав діло не з одним махлярем.
Фадул Абдала заплескав у долоні, решта зааплодувала теж. Одні хотіли з’ясувати — він що, засліплює людям очі, чи як? Інші присягалися, що сеу Карліньйос знається з нечистою силою. Хто вже захоплювався і найбільше плескав, то це Сакраменто. А доти вона мовчки сиділа на дерев’яному ослоні поряд із Зилдою, соромливо потупивши очі. Навіть полковник Боавентура Андраде заплескав і розщедрився на похвалу Карліньйосові Силві: атож, сеньйоре, прийміть мої поздоровлення! Якщо ви, друже, схочете, то можете заробляти на прожиток у столичних театрах.
Музиканти, дилетант престидижитатор, наплив гостей і передусім присутність плантаторів піднесли подію до рангу визначної. Спеціально для полковника принесли і поставили перукарське крісло Додо Зануди. Тут же влаштували імпровізований бар для продажу кашаси, коньяку, женіпапової наливки; торгував Дурваліно під недремним оком Фадула, хоча той стежив за прикажчиком якомога непомітніше.
Запросити до танцю Сакраменто не наважувався ніхто. Та ось оголосили кадриль, Кастор почав шикувати пари, і Карліньйос Силва, людина не тутешня, з місцевими звичаями не обізнана, зачарований милим личком і скромністю дівчини, що так йому плескала, попрямував до неї, щоб запросити до танцю. Залишившись на лавці одна, бо Зилда з капітаном зайняла місце серед пар, Сакраменто розгубилася, не сміючи звести очі, щось белькохіла і не знала, на яку ступити. Карліньйос стояв перед нею з простягнутою рукою. Аж тоді полковник Боавентура, що весело спостерігав за цією сценою, підвівся з перукарського крісла.