Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
— Справді? — засумнівалася Гарпер. — Якщо вона була розлюченою, боялася, що їй загрожує вигнання, ви не думаєте, що це вона могла вперіщити вас по голові?
— Ані на мить. Моя дочка ніколи, нізащо б не намагалася мене вбити. Я знаю це так само чітко, як і власне ім’я. Ні. Я геть відмовляюся в це вірити. Скажіть... поки я був непритомний, вам бодай на мить здалося, що вона кривить душею? Що не хоче, аби я одужав?
Гарпер глибоко вдихнула, пригадуючи все.
— Ні. Насправді вона навіть погрожувала вигнати мене з табору й відібрати мою дитину, якщо ви помрете.
Отець Сторі зблід.
— Вона була... впадала в істерику від самої думки, що ви можете померти, — додала Гарпер, а тоді захитала головою. Вона згадала, що розповідав Пожежник: мовляв, Керол завше відчайдушно домагалася уваги батька, що він був, свого роду, єдиною пристрастю в її житті. Любов, звісно ж, могла привести і до вбивства. Гарпер, мабуть, розуміла це краще за багатьох. Однак все-таки... ні. Якось воно не трималося купи. Не сходилося. Керол, може, й ухвалила смертний вирок Гарольду Кроссу, але не рідному батькові. Йому — ніколи.
Здавалося, Отець Сторі прочитав цей висновок у насупленому виразі обличчя Гарпер.
— Не думайте, що Керол вбачала в мені якусь загрозу. Та й жодного сорому за скоєне не мала. Вона пишалася! Певна річ, вона відчувала, що якби увесь табір дізнався, це посіяло б розбрат. Існувала потреба тримати це в таємниці. Але для сорому потреби не було жодної. Ні, я не вірю, що моя рідна дочка дійшла б висновку, що їй потрібно вбити мене, аби зберегти моє мовчання. Таке навіть у голові не вкладається. Я певен, вона сподівалася, що з часом я погоджуся з її точкою зору, змирюся, що однісіньке вбивство було необхідним, аби захистити табір. Щонайменше вона сподівалася, що я й далі буду люблячим, порядним, благодійним ведучим наших нічних служб, а їй залишу всю «брудну роботу» з догляду за общиною. То були її слова.
Гарпер дратувало, що вона ніяк не може звести докупи те, що сталося з Отцем Сторі в лісі. Здавалося, всі частинки пазлу були на місці, все, що їй потрібно було знати, — натомість це радше нагадувало зустріч з приятелем, чийого імені все ніяк не можеш згадати. Попри всі свої зусилля, побачити усієї картини Гарпер не могла.
«То облиш це», — подумала вона. Байдуже. Не обов’язково в цьому розібратися. Принаймні зараз.
— Приведіть Джона, — лагідно промовив Отець Сторі. — Тоді поговоримо з Керол. Та Еллі. І Ніком. Зараз я хотів би, щоб моя сім’я була поряд. Якщо потрібно буде в чомусь зізнатися, ми пройдемо крізь це разом. Ми чинили так у минулому, і поки що це нас не підводило.
Він примружив очі.
— Як гадаєте... люди зрозуміють те, що Керол заподіяла містеру Кроссу? Чи пробачать вони їй?
Гарпер стало цікаво, скільки людей пробачить Отцю Сторі, якщо він викриє перед ними Керол, але вголос не стала цього казати. Втім, він помітив на її обличчі сумнів.
— Думаєте, на цьому табору настане кінець? — запитав він.
За якусь мить вона відповіла... утім, надавши не відповідь, а зустрічне запитання.
— Ви пам’ятаєте всі ті балачки про острів Марти Квінн?
— Так.
— Він справді існує. Ми знаємо, де він є. Я б хотіла вирушити туди. Там є медична установа, де б я змогла безпечно народити дитину. Як я знаю, є й інші, хто хотів би поїхати також. Гадаю... коли стане відомо про Гарольда Кросса... і що ви одужали... гадаю, що так, табір може розпастися. Тієї ночі, коли на вас напали, ви сказали, що плануєте вигнати когось із табору. Вислати з кінцями. Я не знала, що ви говорили про Керол. Думаю, — Гарпер глибоко вдихнула на повні груди, намагаючись опанувати себе. Бо збиралася запропонувати ідею, яку сама вважала максимально відразливою, — вона могла би вирушити зі мною. З нами. З тими, хто піде, якщо це буде дозволено.
— Ну звісно ж вам буде дозволено піти, — відказав він. — Але, може, все-таки на краще буде, якщо Керол залишиться тут. У своєрідному ув’язненні. Я теж залишуся, щоб доглядати за нею. Допоможу їй віднайти себе колишню, якщо це взагалі можливо.