Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
Дон востаннє приклався до весел, загнавши човен у багнюку. Потім зіскочив з човна й допоміг вилізти Гарпер.
— Йой, але ж вас рознесло, — протягнув він.
— Мені навіть подобається, — зауважила Гарпер. — Виглядаю дурнувато, ледве рухаюсь і геть нічого не налазить, окрім треників і екстра-екстра-здорових кенгурушок. Зате я стала така велика, що можу давити менших істот, і мене ця думка тішить. Не стану боротися з ворогами — краще чавитиму їх своїм велетенським черевом.
Дон примружився, позираючи в бік узбережжя, але надворі було надто темно, щоб розгледіти, що там виробляє Чак Карґілл. Тоді Дон зиркнув понад хижею на вершечок кряжа.
— Цей табір скоро перетвориться на грьобану божевільню. Думаю, за кілька годин мене ніхто не кинеться шукати. Хочу оглянути судно, коли вже тут. Чи готове воно пливти у море. Мо’, навіть на водицю спущу, — він ще раз глянув на її живіт. — Якби од мене залежало, ми б уже завтра опівдні гойдалися на хвилях. Те маля чекати не стане, а щоб дістатися північніше узбережжям, може знадобитися тиждень-два.
— Перевір судно. Назад я попливу з містером Руквудом.
Тримаючи під лікоть, наче Гарпер була інвалідом, який оговтувався від травми, Дон провів її до дверей хижі. Пожежник почув стукіт і відчинив двері, з’явившись в піжамних штанах у горошок та чорно-жовтій гумовій пожежницькій куртці, накинутій поверх брудної майки. На вигляд Джон був голодним і спітнілим, йому б зовсім не завадило підстригтися й поголитися, та й тхнуло від нього багаттям. Гарпер ледве стрималася, щоб не кинутися йому в обійми.
— Лазар роздуплився і таки повстав з грьобаної могили, — радісно повідомив Дон. Він мало не тремтів від задоволення. Широке кутасте обличчя залило румянцем. — Отець прокинувся. Питався тебе. Хоче бачити... а тоді хоче бачити Керол. Припас для неї проповідь, і я тобі так скажу, Джонні, здається мені, що цього разу не обійдеться без вогню й сірки.
Переводячи погляд з Дона на Гарпер, Пожежник почухав волохату шию. Думками він вочевидь мандрував десь далеко.
— Треба щось на себе напнути, — промовив Джон. Гарпер очікувала, що він зачинить двері, щоб перевдягтися в більш підхожі штани і, може, якийсь светр. Натомість він спантеличено крутив головою, поки не помітив шолом, який звисав з гвіздка над дверима. Щільно натягнувши його на голову, Джон полегшенно зітхнув. А тоді зиркнув на себе у квадратик дзеркала, прибитий біля дверей, повернув шолом на два ледь помітні сантиметри вліво і просяяв від захвату. — Отак-от. Ідеально. Рушаймо?
— Дон зостанеться на острові. Хоче спустити вітрильник на воду.
Почувши це, Пожежник, здавалося, здивувався більше, аніж звістці про одужання Отця Сторі.
— Ага. Ти, мабуть, вирушиш одразу, як випаде нагода.
— Не аж так скоро, — миттю відповіла Гарпер.
— Якщо це якось залежатиме від мене, то до кінця тижня, — сказав йому Дон. — Маля не чекатиме, доки умови стануть сприятливіші. Вже скоро. У кращому разі вона має чотири тижні. Що швидше ми доправимо сестру Вілловз до острова Марти Квінн і тамтешньої лікарні, то краще я почуватимуся. Але то ще що. Сестра думає, що Керол попливе з нами. По тому, як стане відомо, що вона скоїла, їй, може, закортить покинути табір з власної волі... поки її підсрачниками не вигнали.
Пожежник знову глянув на Гарпер, і за якусь коротку мить його погляд зі збайдужілого перетворився на приголомшений.
— А що вона скоїла? Тобто крім застосування до своїх ворогів покарань, модних у дев’ятнадцятому сторіччі, утримування Гарпер силоміць у лазареті й погроз відібрати в неї дитину?
— Два слова, — густі брови Дона двічі смикнулися догори. — Гарольд, курва, Кросс.
— Я розповім тобі в човні, — пообіцяла Гарпер.
22
Джона жахала сама думка, що їй доведеться веслувати до берега самотужки.
— Я сяду ліворуч, — запропонував він. — Лівою рукою мені не боляче рухати. Ти сідай праворуч. Погребемо разом.
— Це нічого не дасть. Ми вдвох нізащо не зможемо веслувати синхронно. Так і будемо кружляти на місці.
— Та нічого страшного. Останні місяці ми тільки те й робили.
Гарпер подивилася на нього, очікуючи побачити пустотливу усмішку, але Джон уже взявся за весло й опустив його у воду, тож їй довелося підсісти до нього, щоб допомогти. Жінка на восьмому місяці вагітності та чоловік, у якого ще й досі не загоїлися поламані ребра, — ось якої грізної загрози так страшилася Керол.
Коли вони вийшли на мілководдя, Гарпер завалилася на бік, а тоді потягнулася через планшир, ухопила Джона за руку й потягнула до себе. Пронизливо пискнувши, пожежні чоботи ковзнули об корпус човна, і він вдарився ушкодженим зап’ястком. Його обличчя миттю зблідло. Джон завалився на лаву поряд з Гарпер, і вона вдала, що не бачить, як йому з очей котяться сльози. Простягнувши руку, вона ніжно поправила його шолом.