Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
- Мабуть, він знав якесь невідоме нам закляття, - про шепотіла Макґонеґел. - Зрештою, він викладав захист від темних мистецтв… я хибно припустила, що він женеться за тими смертежерами, що повтікали на вежу…
- А він і гнався, - розлючено сказав Гаррі, - тільки щоб їм допомогти, а не щоб зупинити… думаю, проникати крізь бар'єр помагала Чорна Мітка… а що було, коли він повернувся?
- Той величезний смертежер саме метнув закляття, яке обвалило стелю й заодно розблокувало сходи, - пояснив Люпин. - Ми всі кинулися туди… принаймні ті, хто ще тримався на ногах… і тут з цього стовпа пилюки вибігає Снейп разом з хлопцем… ясно, що ми на них не нападали…
- Ми їх пропустили, - пробубоніла Тонкс, - ми думали, що за ними женуться смертежери… а наступної миті таки з'явилися смертежери і Ґрейбек, і знову почалася битва… здається, Снейп щось крикнув, але не знаю, що саме…
- Він крикнув: «Кінець», - сказав Гаррі. - Бо він виконав своє завдання.
Усі замовкли. Плач фенікса й досі відлунював десь над темним подвір'ям. Той спів бринів у повітрі, а в голові у Гаррі виникали непрохані й неочікувані думки… чи вже забрали з-під вежі Дамблдорове тіло? Що буде далі? Де його поховають? Він міцно стиснув у кишенях кулаки. Відчув кісточками пальців правої руки холодний доторк маленького фальшивого горокракса.
Лікарняні двері раптом відчинилися, І всі аж підскочили: в палату ввірвалися містер і місіс Візлі, а за ними Флер, чарівне личко якої перекосилося від жаху.
- Молі… Артуре… - поспіхом привітала їх професорка Макґонеґел, схоплюючись на ноги. - Мені так прикро…
- Білл, - прошепотіла місіс Візлі, побачивши понівечене Біллове обличчя, й метнулася повз професорку Макґонеґел до сина. - Ой Біллику!
Люпин і Тонкс поспіхом повставали і відійшли, щоб містер і місіс Візлі могли сісти біля самого ліжка. Місіс Візлі нахилилася над сином і припала вустами до його закривавленого чола.
- Кажеш, на нього напав Ґрейбек?-збентежено запитав професорку Макґонеґел містер Візлі. -Але ж він не перевтілювався? То що це означає? Що буде з Біллом?
- Ще невідомо, - зізналася професорка Макґонеґел, безпорадно поглядаючи на Люпина.
- Можливо, Артуре, виникне якесь зараження, - зітхнув Люпин. - Це дуже дивний випадок, просто унікальний… ми не знаємо, яка буде його поведінка, коли він прокинеться…
Місіс Візлі взяла в мадам Помфрі мазь з огидним запахом і почала натирати Біллові рани.
- А Дамблдор… - сказав містер Візлі. - Мінерво, це правда… він справді…
Професорка Макґонеґел кивнула, а Гаррі відчув, як Джіні поворухнулася в нього за спиною, й озирнувся. Звузивши очі, вона невідривно стежила за Флер, яка з застиглим обличчям розглядала Білла.
- Дамблдор відійшов, - прошепотів містер Візлі, але місіс Візлі не бачила нічого, крім старшого сина; вона заридала, і сльози падали на Біллове понівечене обличчя.
- Авжеж, немає значення, яка буде його зовнішність… це не т-так і важливо… але ж він б-був такий гарненький хлопчик… такий гарнесенький… і з-збирався одру житися!
- І шо ви м'аєте на увазі? - вигукнула раптом на весь голос Флер. - Як тсе, збигався одгушитися?
Місіс Візлі здивовано підняла заплакане обличчя.
- Ну… тільки те, що…
- Ви думаєте, шо Б'ілл уже не захотше зі мною одгушитися? - вимагала відповіді Флер. - Ви думаєте, шо чегез ті укуси він мене пегестане люб'ити?
- Ні, я такого не…
- Бо я не пегестану! - випросталася Флер на повен зріст і відкинула довжелезну гриву сріблястого волосся. - Шоден вовкулака не змусить мене розгюобити Б'ілла!
- Так, так, я й не сумнівалася, - пробурмотіла місіс Візлі, - просто я подумала… враховуючи, як… як він…
- Ви подумали, шо я не захотшу з ним одгушитися? Тши, може, тсього сподівалися?-вигукнула Флер, і ніздрі її затремтіли. - Шо мені до того, яка в нього зовнішність? Нам обом вистачить моєї зовнішності! Усі ці штами доводять, що мій тшоловік відвашний! І я сама це згоблю! - вона відштовхнула місіс Візлі, забравши в неї мазь.
Місіс Візлі притулилася до чоловіка й дивилася, як не схожа на саму себе Флер змащує Біллові рани. Усі мовчали. Гаррі боявся поворухнутися. Він, як і всі інші, чекав, коли місіс Візлі вибухне.
- Наша люба тітонька Мюріель, - сказала після довгої паузи місіс Візлі, - має чудову діадему… ґоблінської роботи… і я впевнена, що вона позичить цю діадему на ваше весілля. Вона страшенно любить Білла, знаєш, а діадема дуже пасуватиме до твого волосся.
- Д'якую вам, - стримано сказала Флер. - Я впевнена, шо тсе буде гагно.
А тоді… Гаррі навіть не помітив, як це сталося… обидві жінки ридали, вже обнявшись. Спантеличений, дивуючись, чи не збожеволів раптом увесь білий світ, він озирнув ся: Рон був не менш приголомшений, ніж Гаррі, а Джіні з Герміоною обмінювалися враженими поглядами.