Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Мимоволі він глянув на пригнічених Рона з Герміоною.
- Гаррі, це я все зіпсував, - похмуро буркнув Рон. - Ми все зробили, як ти й казав: перевірили Карту Мародера, і Мелфоя там не було, то ми й подумали, що він у кімнаті на вимогу, і я пішов разом з Джіні й Невілом за нею стежити… але Мелфой прорвався повз нас.
- Він вийшов з кімнати десь за годину після того, як ми вже там чатували, - додала Джіні. - Був сам і тримав ту жахливу засохлу руку…
- То Рука Слави, - пояснив Рон. - Вона світить лише тому, хто її тримає, пам'ятаєш?
- Отож, - повела далі Джіні, - він, мабуть, перевіряв, чи можна вже випускати смертежерів. бо щойно побачив нас - відразу щось кинув і запала суцільна темрява…
- …Перуанський порошок «Розчинна темрява», - сердито зітхнув Рон. - Від Фреда й Джорджа. Треба з ними поговорити-щоб думали, кому продають свої товари.
- Ми випробували все… Лумос, Інсендіо, - пояснила Джіні. - Ніщо так і не розвіяло темряву; ми навпомацки шукали вихід з коридору й чули, як повз нас хтось пробіг. Мелфой, очевидно, все бачив завдяки тій Руці і показував їм дорогу, а ми боялися насилати закляття, щоб не влучити одне в одного. Поки ми добралися до освітленого коридору, вони вже зникли.
- На щастя, - додав Люпин, - Рон, Джіні й Невіл від разу на нас наштовхнулися й повідомили, що сталося. За кілька хвилин ми догнали смертежерів, що бігли до астрономічної вежі. Мелфой, мабуть, не сподівався, що на чатах стоятимуть більше людей; принаймні видно було, що запаси «Розчинної темряви» в нього закінчилися. Почав ся бій. Вони розсіялися хто куди, а ми кинулися за ними. Один з них, Ґіббон, відірвався від решти й побіг до сходів на вежу…
- Вичаклувати Мітку? - запитав Гаррі.
- Мабуть, так. Вони, очевидно, про все домовилися ще до того, як вийшли з кімнати на вимогу, - припустив Люпин. - Але навряд чи Ґіббонові хотілося чекати Дамблдора на самоті, бо незабаром він повернувся й теж кинув ся в битву, де в нього і влучило те смертельне закляття, якого я ледь уник.
- Отже, якщо Рон пильнував за кімнатою на вимогу разом з Джіні й Невілом, - сказав Гаррі, обертаючись до Герміони, -то ти була…
- Біля Снейпового кабінету, - прошепотіла Герміона з блискучими від сліз очима, - удвох з Луною. Ми там стовбичили хтозна скільки, й нічого не відбувалося… ми не знали, що діється нагорі, бо Рон забрав Карту Мародера… була вже майже північ, коли в підвали примчав професор Флитвік, Він щось кричав про смертежерів У замку, навряд чи він нас з Луною помітив, він просто ввірвався у Снейпів кабінет, і ми почули, як він каже Снейпові, щоб той ішов з ним, що потрібна допомога, а тоді ми почули, як щось упало, і з кабінету вискочив Снейп, і він нас побачив і… і…
- Що?-нетерпляче вигукнув Гаррі.
- Гаррі, я така дурна! - лунко прошепотіла Герміона. - Він сказав, що професорові Флитвіку стало погано, І що ми повинні побути з ним, поки він… поки він битиметься зі смертежерами…
Бона затулила від сорому обличчя й далі говорила крізь пальці приглушеним голосом.
- Ми зайшли в кабінет, щоб якось допомогти професорові Флитвіку й побачили, що він непритомний лежить на підлозі… ой, тепер це так очевидно! Снейп, мабуть, при голомшив Флитвіка, але ми, Гаррі, цього не зрозуміли, й дали Снейпові змогу втекти!
- Це не ваша вина, - заперечив Люпин. - Герміоно, якби ви не підкорилися Снейпові й не зійшли з його до роги, то він би вас з Луною вбив.
- Отож він побіг нагору, - сказав Гаррі, уявляючи, як Снейп вибігає мармуровими сходами, за спиною в нього, як завжди, розвівається чорна мантія, і як він на ходу виймає чарівну паличку, - і знайшов, де точиться бій…
- Ми були в скрутному становищі і програвали битву, - глухо пояснила Тонке. - Ґіббона ми знищили, але всі інші смертежери готові були битися не на життя, а на смерть. Невіла поранило. На Білла напав Ґрейбек… було темно… скрізь шугали закляття… Мелфой зник-мабуть, вислизнув і піднявся на вежу… за ним кинулося ще кілька смертежерів, і один з них заблокував за собою сходи якимось закляттям… Невіл туди побіг, але його підкинуло вгору…
- Ми не могли прорватися, - додав Рон, - а той здоровило-смертежер і далі стріляв на всі боки закляттями, які відбивалися від стін і лише чудом не влучали в нас…
- А тоді з'явився Снейп, - сказала Тонкс, - а потім знову зник…
- Я бачила, як він біг до нас, але в мене ледь не влучило закляття величезного смертежера, тож я ухилилася й втратила його з очей, - пояснила Джіні.
- А я бачив, як він проскочив повз бар'єр закляття, наче й не було жодної перешкоди, - додав Люпин. - Я кинувся за ним, але мене віджбурнуло, як і Невіла…