Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Герміона затулила рукою рота, Рон застогнав. Лунині вуста тремтіли.
- …прибігли смертежери… а потім Снейп… і Снейп його вбив. «Авада Кедавра». - Гаррі не міг більше говорити.
Мадам Помфрі залилася слізьми. Ніхто не звернув на це уваги, крім Джіні. котра прошепотіла:
- Цсс! Послухайте!
Ковтаючи сльози, мадам Помфрі затулила рота долонею й дивилася мовчки. Десь там у темряві співав фенікс. Гаррі ще ніколи не чув такого співу - то був тужливий плач якоїсь аж моторошної краси. І Гаррі відчув, як від чував це й раніше з феніксовими піснями, що мелодія ця була не поза ним, а в ньому: то була його власна туга, перелита чарами в пісню, що бриніла далеко на подвір'ї, линучи крізь замкові вікна.
Скільки вони стояли, вслухаючись, він не знав, як і не розумів, чому ці сповнені скорботи звуки трохи полегшили їхній біль. Здавалося, минула ціла вічність, коли знову відчинилися лікарняні двері, і в палату зайшла професорка Макґонеґел. Як і всі присутні, вона мала на собі сліди нещодавньої битви: її обличчя було подряпане, а мантія роздерта.
- Молі й Артур уже в дорозі, - повідомила вона, і чари мелодії розвіялися. Усі неначе вийшли з трансу й знову звернули погляди до Білла. Хто тер очі, хто скрушно хитав головою.
- Гаррі, що сталося? Геґрід каже, що ти був з професором Дамблдором, коли він… коли це сталося. Він каже, що професор Снейп був пов'язаний з…
- Дамблдора вбив Снейп, - сказав Гаррі.
Професорка якусь мить на нього дивилася, а тоді захиталася; мадам Помфрі, яка вже трохи оговталася, підбігла до неї, вичаклувала просто з повітря стільця й підсунула його Макґонеґел.
- Снейп,-ледь чутно повторила Макґонеґел, падаючи на стілець. - Ми всі дивувалися… а він довіряв… завжди…Снейп… важко повірити…
- Снейп був блокологом найвищого рівня, - сказав незвично жорстко Люпин. - Ми завжди це знали.
- Але Дамблдор клявся, що він за нас! - прошепотіла Тонкс. - Я завжди думала, що Дамблдор знав про Снейпа щось таке, чого не знали ми…
- Він завжди натякав, що має залізні підстави довіряти Снейпу, - професорка Макґонеґел витирала кутики заплаканих очей картатим по краях носовичком. -Тобто… знаючи Снейпове минуле… зрозуміло, що в людей були сумніви… але Дамблдор чітко мені сказав, що Снейпове каяття абсолютно щире… навіть слухати нічого не бажав!
- Хотіла б я знати, що йому Снейп нарозповідав, чим переконав. - сказала Тонке.
- Я знаю, - не змовчав Гаррі, й усі подивилися на нього. - Снейп передав Волдемортові інформацію, яка спонукала Волдеморта напасти на моїх батьків. А потім Снейп сказав Дамблдорові, що він не тямив, що робив, що йому страшенно прикро за те, що він накоїв, прикро, що вони загинули.
- І Дамблдор повірив?-засумнівався Люпин. - Дамблдор повірив, що Снейпові було прикро через те, що загинув Джеймс? Та Снейп Джеймса ненавидів…
- Мама моя теж була для нього нічого не варта, - додав Гаррі, - бо вона маґлівського роду… він називав її «бруднокровкою»…
Ніхто не спитав, звідки Гаррі це знає. Усі були вражені й намагалися перетравити увесь жах і потворність того, що сталося.
- Це все я винна, - сказала раптом професорка Макґонеґел. Вона була якась розгублена й бгала пальцями вогкий носовичок. - Це моя вина. Це я сьогодні послала Філіуса по Снейпа, попросила, щоб той прибув і нам до поміг! Якби я не попередила Снейпа про те, що діється, то він би, може, не долучився до смертежерів. Навряд чи він знав про їхнє прибуття до того, як йому сказав Філіус.
- Мінерво. це зовсім не твоя вина, - рішуче заперечив Люпин. - Нам усім була потрібна допомога, ми всі зраділи, довідавшись, що прибуде Снейп…
- Отже, коли він з'явився під час бою, то став на бік смертежерів? - перепитав Гаррі, який хотів знати кожнісіньку деталь Снейпової лукавості й підлості, гарячково визбируючи нові й нові підстави, щоб ще більше його зненавидіти, щоб дати собі клятву помсти.
- Навіть не знаю, як це. власне, сталося, - збентежено сказала професорка Макґонегел. - Так усе заплутано… Дамблдор нам казав, що на кілька годин покине школу! і що нам треба про всяк випадок чергувати в коридорах… Ремус, Білл і Німфадора мали до нас приєднатися… і так ми собі й чергували. Усе було спокійно. Було перекрито кожен таємний вихід зі школи. Ми знали, що ніхто не зміг би сюди залетіти. Кожен вхід у замок був захищений потужними закляттями. Я й досі не знаю, як змогли про никнути смертежери…
- Я знаю, - втрутився Гаррі й стисло пояснив про дві щезальні шафи та магічний перехід, створений ними. - Отже, вони проникли через кімнату на вимогу.