Твори в 4-х томах. Том 2

— Мусить бути тисяча двісті.

— Мінус мої комісійні,— сказав Губань.

— Ану, давай сюди решту.

— Не дам.

.— Даси.

— Помиляєшся.

— Ах ти ж, паскуда.

— Слухай, ти, хаме, — сказав Губань, — ти й силоміць їх у мене не відбереш, бо вони не при мені.

— Ясно, — сказав Гаррі.— Ясно, що я дав маху. Послухай, Фредді. Ми ж з тобою свої люди. Я знаю, що твій човен коштує тисячу двісті доларів. Тут бракує ста двадцяти. Візьми й ризикни цими ста двадцятьма доларами й платою за найми.

— Це ж разом виходить триста двадцять доларів, — сказав Фредді. Йому страшно було ризикувати такою сумою, і він аж спітнів, подумавши, що може втратити її.

— Бери під заставу машину й радіоприймач. Вони коштують не менше.

— Я можу оформити це на папері,— сказав Губань.

— Навіщо мені твої папери, — невпевнено відповів Фредді. Та нарешті, знову вкриваючись потом, він сказав: — Що ж, де наше не пропадало. Тільки дуже прошу тебе, Гаррі, бережи човна. Обіцяєш?

— Берегтиму, як свій власний.

— Власного ти не вберіг, — сказав Фредді і, жахнувшись цього спогаду, спітнів іще більше.

— Можеш бути спокійний, Фредді.

— Гроші я покладу до свого сейфа в банку, — сказав Фредді.

Гаррі глянув на Губаня.

— Що ж, надійне місце, — сказав він і посміхнувся.

— Бармене! — гукнув хтось із бару.

— Це тебе, — сказав Гаррі.

— Бармене! — гукнули знову.

Фредді повернувся за стойку.

— Той чоловік образив мене.

Гаррі чув верескливий голос жінки, але він уже розмовляв з Губанем:

— Я стоятиму на Товарній пристані. Це за півкварталу звідти.

— Гаразд.

— Оце й усе.

— Гаразд, начальнику.

— Свиня тобі начальник.

— Ну, гаразд, гаразд.

— Стоятиму я там з четвертої.

— Так. Кажи далі.

— Вони повинні захопити човен силоміць, ясно? Я нічого не знаю. Я просто перевіряю двигун. Човен ще навіть не готовий до виходу в море. Я найняв його у Фредді, бо нагодилися. клієнти на риболовлю. Вони повинні під дулом револьвера змусити мене завести двигун і самі повинні перетяти чалки.

, — А як же Фредді? Ти ж не казав йому, що наймаєш човен йа риболовлю.

— Фредді я скажу правду.

— Не раджу.

— Скажу.

— Не раджу.

— Слухай, ми з Фредді підсобляємо один одному ще з війни. Двічі були компаньйонами і не жалкували. А хіба ти не знаєш, (СКІЛЬКИ. спиртного я йому перевіз? Ні, з-поміж усієї нашої тутешньої братії він — єдиний, на кого я поклався б.

— А я б ні на кого.

; — Так то ж ти. Бувши тобою, я б на самого себе не покладався.

— Відчепися.

. — Гаразд. Іди вже до своїх приятелів. А як ти будеш вибріхуватись?

— Вони кубинці, отже, нетутешні. Познайомилися ми в шинку. Один із них попросив допомогти йому одержати гроші за посвідченим чеком. Переконливо?

, — І ти не помітив за ними нічого підозрілого?