Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
— Та ти гарніша за їх усіх.
— Ну, тоді я підстрижуся. І коли хочеш, пофарбуюсь у ще світліший колір.
— А чого це дівчата розкомандувалися? — сказав Гаррі.— Ти на них цитькни, щоб відчепились.
— Ти ж знаєш, які вони. Ти ж знаєш, дівчата завжди такі. Слухаій, якщо ти з'їздиш вдало, давай гайнемо в Новий Орлеан, га?
— У Майямі.
— Гаразд, хоч у Майямі. А дівчат залишимо вдома.
— Спершу мені треба зробити це діло.
— Тебе все-таки щось тривожить, так?
— Ні.
— Знаєш, я цілих чотири години лежала, не спала й думала про тебе.
— Ти диво, а не жінка.
— Тільки я подумаю про тебе — і відразу тебе хочу.
— Ну, бери бутлі — й гайда заправляти баки, — сказав їй Гаррі.
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
О десятій ранку Гаррі та ще кілька завсідників стояли біля стойки в барі Фредді, а щойно звідти вийшли двоє митників. Вони розпитували Гаррі про човен, і він сказав, що нічого не знає.
— Де ви були вчора ввечері? — спитав один з них.
— Тут, а потім удома.
— До котрої години ви тут були?
— До закриття.
—: Хто-небудь бачив вас тут?
— Та його всі бачили, — сказав Фредді.
— У чому річ? — спитав їх Гаррі.— Ви гадаєте, що я вкрав власного човна? А що б я з ним робив?
— Я тільки спитав, де ви були, — сказав митник. — Не гарячкуйте.
— А я не гарячкую, — сказав Гаррі.— Я вже відгарячкував, коли його відібрали, хоч не було ніяких доказів, що ниМ перевозили спиртне.
— Ми мали письмове свідчення, дане під присягою, — сказав митник. — Не я його писав. Ви самі знаєте, хто його пис&б.
— Ну гаразд, — відповів Гаррі.— Тільки не кажіть, ніби я гарячкую через те, що ви спитали мене про це. Як на мййй, 1*6 краще б він стояв, де стояв. Тоді я принаймні мав би ІадіКИ, іцо мені його колись повернуть. А якщо його вкрали, 1*0 йкі може бути надія?
— Мабуть, що ніякої,—погодився митник.
— А коли так, то полотном дорога.
— Ну, ви не заривайтеся, — сказав митник. — Бо як я за вас візьмуся, вам буде непереливки.
— Це по п'ятнадцяти роках знайомства, — сказав Гаррі.
— Досі ви не заривались.
— І, між іншим, у тюрмі теж не сидів.
— То ще сядете за свій язик.
— Ну, ша, ша, — сказав Гаррі. І саме цієї миті до бару зайшов той пришелепуватий таксист-кубинець, і з ним якийсь пасажир з аеродрому, і здоровило Роджер спитав у кубинця:
— Хесусе, в тебе, кажуть, дитина народилася?
— Так, сер, — відповів Хесус гордо-прегордо.
— А коли ж це ти одружився? — спитав у нього Роджер.
— Місяць тому. Місяць перед місяць, що тепер. Ти був на весіллі?
— Ні,— сказав Роджер. — Я не був на весіллі.
— Ти багато втратив, — сказав Хесус. — Ти втратив до дідька веселий весілля. Чому ти не був?
— Бо ти мене не запросив.
— А, так, — сказав Хесус. — Я забував. Я тебе не запросив… Ви знайшов, що хотів? — спитав він свого пасажира.
— Начебто знайшов. То, кажете, цей бакарді найкращий?
. — Так, сер, — відповів йому Фредді.— Це справжній марочний.
— Слухай, Хесусе, а звідки ти взяв, що це твоя дитина? — спитав Роджер. — Це ж зовсім не твоя дитина.
— Як так не моя дитина? Як так? Чорт забирай, я тобі покажу таке казати! Як так. не моя дитина? Хто купив корову, того й теля! Це моя дитинаї Так, чорт забирай! Моя дитина. Належить мені. Так, сер!
Він вийшов із пасажиром і пляшкою бакарді, а всі ну сміятися з Роджера. Із цим Хесусом, скажу я вам, не знудишся. Так само, як і з отим іншим кубинцем, Лимонадом.
Тут до бару заходить Губань, адвокат, і каже Гаррі:
— Митники щойно поїхали по твого човна.
Гаррі подивився на Губаня так, що всі подумали: зараз візьме й уб'є його. А Губань провадить далі таким собі байдужим голосом:
— Хтось побачив його в мангрових заростях з високого ваговоза й зателефонував митникам з будівництва в Бока-Чіка. Я щойно зустрів Германа Фредерікса — він і розповів мені.
Гаррі нічого не відповів, але очі в нього знову зробились нормальні. Потім він сказав Губаню:
— Ти завжди все знаєш, га?
— Я подумав, що тобі цікаво буде про це дізнатися, — відповів Губань тим самим рівним голосом.
— А мені це до одного місця, — сказав Гаррі.— їм би слід уже навчитися пильнувати свого господарства.
Обидва вони стояли коло стойки, не озиваючись один до одного, поки здоровань Роджер і решта не забралися геть. Аж тоді вони перейшли до кімнати за баром.
— Ти зараза, — сказав Гаррі.— До чого б ти не доторкнувся, все обертається лайном.