Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Верна кинулась до одягу і швидко обнишпорила його. Дакрил зникла. Тому її швидше за все і роздягли: їм треба було переконатися, що у неї немає зброї. Так вчинили і з сестрою Сімоною, щоб та сама собі не заподіяла шкоди. Не можна дозволяти божевільній жінці мати при собі смертельно небезпечну зброю.

Верна висмикнула з купи пояс і намацала потовщення.

Тремтячи від нетерпіння, вона піднесла пояс ближче до світла і відкрила маскуючу підкладку. Там, в потаємній кишені, лежав дорожній щоденник. Притиснувши пояс до грудей, Верна подякувала Творцеві. Щоденник вцілів!

Трохи заспокоївшись, вона перенесла речі ближче до свічки і одяглася. В одязі вона відразу відчула себе не такою безпорадною і хоча б позбулася приниження.

Верна не знала, скільки часу вона пробула без свідомості, але відчувала, що вмирає від голоду. Вона жадібно проковтнула хліб, залпом випила воду і повернулася до своїх роздумів. Як же вона опинилася тут? Сестра Леома. Верна згадала сестру Леому та інших сестер, які чекали її в кабінеті аббатиси.

Сестра Леома була першою в списку тих, в кому Верна підозрювала сестер Тьми. Хоча її Верна і не піддала випробуванню, Леома була з тими, хто запроторив Верну сюди. Цього доказу більше ніж достатньо. Було темно, і інших трьох Верна не розгледіла, але список підозрюваних вона пам'ятала напам'ять. Феба з Дульче пропустили їх — всупереч наказу Верни. З великим небажанням Верна додала до списку і цих двох.

Вона почала міряти кроками палату. Поступово у ній розгорявся гнів. Як вони сміють сподіватися, що їм це зійде з рук?

Погляд Верни метав блискавки. Ні, не зійде! Енн поклала цей обов'язок на неї, і вона його виконає. Вона виведе сестер Світла з Палацу.

Верна торкнулася пояса. Вона повинна написати послання. Але чи безпечно робити це тут? А якщо за нею спостерігають? Тоді всьому кінець. Але повідомити Енн про те, що відбувається, необхідно.

Верна різко зупинилася. Як вона може зізнатися Енн в тому, що не виправдала її довіри, що через неї всім сестрам Світу загрожує смертельна небезпека, а вона нічого не може зробити? Джеган ось-ось з'явиться. Треба тікати.

Якщо вона не відведе з Палацу сестер Світла, вони всі потраплять у лапи Джегана.

Річард зіскочив з коня. Він набагато випередив інших, які тільки-тільки під'їжджали. Поплескавши коня по крупу, він почав було прив'язувати його до залізної перекладині підйомного механізму воріт, але передумав і обмотав поводи навколо ручки лебідки. Мало що може статися. Один хороший ривок, і грати обрушаться на коня.

Не чекаючи інших, Річард попрямував в замок Чарівника. Він був злий, тому що його ніхто не розбудив. У вікнах замку півночі горіло світло, і ні у кого не вистачило розуму розбудити Магістра Рала і сказати йому про це!

А близько години тому Річард сам побачив блискавки і величезне коло світла в ясному небі, яке, відлетівши, залишило після себе сірі хмари.

Раптово йому прийшла в голову одна думка. Не дійшовши до замку, Річард зупинився і подивився вниз, на перехрестя, від якого розходилися дороги, що ведуть з Ейдіндріла.