Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
— Це зрозуміло.
— Природний спадкоємець відсутній, але Харієт на деякий час затримається в Хедестаді. Нам необхідно, зокрема, з’ясувати, кому що належить, як розподілятиметься спадок тощо. Адже Харієт має право на частку в спадку, яка, за умови перебування Харієт тут упродовж усього часу, була б достатньо великою. Це просто жах.
Мікаель засміявся. Діркові Фруде було не до сміху.
— Ізабелла остаточно зламалася. Її поклали до лікарні, і Харієт відмовляється її відвідувати.
— Я її розумію.
— Зате з Лондона приїжджає Аніта. Наступного тижня ми скликаємо сімейну раду, і вперше за двадцять п’ять років вона в ній братиме участь.
— Хто стане новим генеральним директором?
— Посаду прагне обійняти Бірґер, але про цю кандидатуру не може бути й мови. Хенрік тимчасово виконуватиме обов’язки генерального директора, прямо з лікарні, доки ми не призначимо кого-небудь або стороннього, або з членів сім’ї…
Він не закінчив речення. Мікаель раптом підвів брови:
— Харієт? Ви жартуєте.
— Чому? Безперечно, вона компетентна і шанована ділова жінка.
— Але ж їй треба займатися підприємствами в Австралії.
— Так, але за її відсутності там чудово справляється її син Джеф Кочран.
— Він же studs manager на овечій фермі. Якщо я правильно зрозумів, він стежить за тим, щоб вівці правильно спаровувалися.
— Він здобув економічну освіту в Оксфорді та юридичну — в Мельбурні.
Мікаель пригадав пітного, м’язистого, голого до пояса чоловіка, який віз його в ущелині, і спробував уявити його в костюмі у вузьку білу смужку. Чом би й ні?
— За одну мить усього цього не вирішити, — сказав Дірк Фруде. — Але з неї вийшов би ідеальний генеральний директор. За гарної підтримки її прихід міг би означати для концерну цілком нову економічну політику.
— У неї бракує знань…
— Це правда. Харієт, зрозуміло, не може відразу цілковито перебрати на себе управління концерном, ніби з неба впавши після кількох десятиліть відсутності. Проте наш концерн міжнародний, і ми могли б запросити сюди американського виконавчого директора, який ані слова не знає по-шведськи. Це бізнес.
— Рано чи пізно вам доведеться розбиратися з проблемою, пов’язаною з тим, що знаходиться у Мартіна в підвальній кімнаті.
— Я знаю. Але ми не зможемо будь-що про неї сказати, повністю не знищивши Харієт. Я радий, що вирішувати це питання доведеться не мені.
— Хай йому біс, Дірку, ви не можете просто взяти і приховати те, що Мартін був серійним убивцею.
Дірк Фруде мовчки засовався на дивані. Мікаель раптом відчув у роті неприємний присмак.
— Мікаелю, я опинився в… дуже незручному становищі.
— У чому річ?
— У мене є повідомлення від Хенріка. Воно дуже просте. Він дякує за виконану вами роботу і вважає умови контракту виконаними. Це означає, що він звільняє вас від решти зобов’язань, вам більше немає потреби жити і працювати в Хедестаді і таке інше. Тобто ви можете негайно переїздити до Стокгольма і займатися іншими справами.
— Він хоче, щоб я зник зі сцени?
— Зовсім ні. Хенрік хоче, щоб ви прийшли поговорити з ним про майбутнє. Він говорить, що сподівається бути спроможним як і раніше виконувати свої обов’язки в правлінні «Міленіуму» в повному обсязі. Але…
Дірк Фруде ще більше зніяковів, хоча здавалося, що далі вже нікуди.
— Але він більше не хоче, щоб я писав хроніку сім’ї Ванґер.
Дірк Фруде кивнув. Він дістав блокнот, відкрив його і простягнув Мікаелю.
— Він написав вам листа.
Дорогий Мікаелю!
Я глибоко поважаю твою незалежність і не збираюся ображати тебе, намагаючись указувати тобі, що писати. Ти маєш право писати і публікувати все, що захочеш, і я не маю наміру чинити на тебе будь-який тиск.
Якщо ти наполягатимеш, наш контракт залишиться чинним. Ти маєш достатньо матеріалу, щоб завершити хроніку сім'ї Вангер. Мікаелю, за все своє життя я ніколи нікого ні про що не прохав. Я завжди вважав, що людина має дотримуватися своєї моралі і власних переконань. Зараз у мене немає вибору.
Я прошу тебе як друга і співвласника «Міленіуму» утриматися від розкриття правди про Готфріда і Мартіна. Я знаю, що це неправильно, але не бачу ніякого виходу з цього мороку. Я змушений вибирати між двома огидними речами, і в програші при цьому опиняються всі.
Я прошу тебе не писати нічого такого, що заподіяло 6 ще більшої шкоди Харієт. Ти на собі відчув, що означає стати предметом кампанії в ЗМІ. Кампанія проти тебе мала досить помірний характер, але ти, мабуть, можеш собі уявити, чим це обернеться для Харієт, якщо правда вийде на люди. Вона промучилася сорок років, і їй нема чого ще більше страждати через дії її батька та брата. Я прошу тебе також подумати про те, які наслідки ця історія матиме для тисяч працівників концерну. Це доб'є її і знищить нас.