Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Лісбет подумала про проклятого адвоката Нільса Б’юрмана — її опікуна, який хоча б на цей час був знешкоджений і виконував те, що йому веліли.
Вона відчула непримириму ненависть і зціпила зуби.
Потім вона подумала про Мікаеля Блумквіста, і їй стало цікаво: що б він сказав, дізнавшись про те, що в неї є опікун і що взагалі-то життя у неї собаче. Вона зрозуміла, що насправді на нього зовсім не сердиться, просто він потрапив під руку і нарвався під сплеск люті, коли Лісбет охопило єдине бажання кого-небудь убити. Гніватися на Мікаеля було безглуздо.
Ставлення до нього Лісбет було суперечливим.
Він пхав свого носа куди не слід, почав копирсатися в її особистому житті і… Але водночас їй подобалося працювати разом з ним. Уже саме це відчуття здавалося дивним — працювати разом з кимось. Вона до такого не звикла, але ж усе пройшло на диво безболісно. Він її не лапав і не намагався повчати, як треба жити.
У ліжко затягнула його вона, а не навпаки.
І до того ж усе вийшло цілком приємно.
Тоді чому ж у неї виникло відчуття, ніби їй хочеться вдарити його ногою в обличчя?
Вона зітхнула і провела нещасним поглядом трейлер, що проїздив повз неї по шосе Е-4.
Годині о восьмій вечора Мікаель як і раніше сидів у саду, коли до нього долинув звук мотоцикла і він побачив, як через міст їде Лісбет Саландер. Вона припаркувалася і зняла шолом. Потім підійшла до садового столика і торкнулася кавника, але той був порожнім і холодним. Мікаель здивовано дивився на Лісбет. Вона взяла кавник і пішла на кухню, а коли повернулася, то замість шкіряного комбінезона на ній були джинси й футболка з написом: «І can be a regular bitch. Just try me».[63]
— Я думав, ти поїхала, — сказав Мікаель.
— Я повернула назад від Уппсали.
— Непогано прогулялася.
— У мене болить зад.
— Чому ти повернулася?
Вона не відповіла. Мікаель не наполягав, очікуючи, доки вона заговорить сама. Вони мовчки випили каву, і лише через десять хвилин Лісбет подала голос.
— Мені подобається твоя компанія, — неохоче зізналася вона.
Вона ніколи раніше не говорила таких слів.
— Було… цікаво працювати разом з тобою над цією справою.
— Мені теж сподобалося з тобою працювати, — сказав Мікаель.
— Гм.
— Чесно кажучи, мені ніколи не доводилося співпрацювати з таким класним пошуковцем. Я, звичайно, розумію, що ти паскудний хакер і водишся з сумнівною компанією. Але ти можеш просто підняти слухавку і за двадцять чотири години організувати нелегальне прослуховування телефону в Лондоні і тому дійсно добиваєшся результатів.
Вона вперше поглянула на нього відтоді, як сіла за стіл. Як же це вийшло, що йому відомо так багато її секретів?
— Усе дуже просто. Я знаюся на комп’ютерах. У мене ніколи не виникає проблем з тим, щоб прочитати текст і чітко вловити його сенс.
— У тебе фотографічна пам’ять, — спокійно сказав він.
— Мабуть, так. Я просто схоплюю механізм дії. І не тільки комп’ютерів і телефонної мережі, а й мотора мого мотоцикла, телевізорів, пилососів, хімічних процесів і астрофізичних формул. Я чокнута. Виродок.
Мікаель насупив брови і досить довго сидів мовчки.
«Синдром Аспберґера, — подумав він. — Або щось подібне. Талант бачити малюнок і розуміти абстрактні міркування там, де інші бачать тільки перешкоди».
Лісбет утупилася в стіл.
— Більшість людей дорого б заплатили, щоб мати такий дар.
— Я не хочу про це говорити.
— Гаразд, киньмо це. Чому ти повернулася?
— Не знаю. Можливо, це помилка.
Він подивився на неї допитливо.
— Лісбет, ти можеш пояснити мені, як ти розумієш слово «дружба»?
— Коли добре до когось ставишся.
— Так, а чому людина до когось добре ставиться?
Вона знизала плечима.
— Дружба — в моєму розумінні — будується на двох речах, — сказав він. — На пошані й довірі. Обидва чинники обов’язково мають бути. І ще необхідна взаємність. Можна поважати когось, але якщо немає довіри, дружба розпадається.
Вона й далі мовчала.
— Я зрозумів, що ти не хочеш обговорювати зі мною своє життя, але колись тобі все-таки доведеться вирішити, довіряєш ти мені чи ні. Я хочу, щоб ми були друзями, але це бажання має бути взаємним.
63
Я можу бути крутою сукою. Спробуй мене (англ.).