Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
— Мені подобається трахатися з тобою.
— Секс не стосується дружби жодним чином. Друзі, звичайно, можуть займатися сексом, але, Лісбет, якщо мені доведеться вибирати між сексом і дружбою у стосунках з тобою, немає ніякого сумніву в тому, що я виберу.
— Я не розумію. Ти хочеш трахатися зі мною чи ні?
Мікаель прикусив губу. Врешті-решт він зітхнув.
— Не слід займатися сексом з людьми, з якими разом працюєш, — пробурмотів він. — Це створює проблеми.
— Я щось не так зрозуміла, і, можливо, ти не трахаєшся з Ерікою Берґер при першій-ліпшій нагоді? А вона до того ж заміжня.
Мікаель трохи помовчав.
— У нас з Ерікою… історія почалася задовго до того, як ми стали працювати разом. А те, що вона заміжня, тебе не стосується.
— Он як, тепер чомусь уже ти не хочеш говорити про себе. Хіба дружба — це не питання довіри?
— Так, але річ у тім, що я не обговорюю друга за спиною. Тоді б я зрадив її довіру. Я б так само не обговорював тебе з Ерікою за твоєю спиною.
Лісбет Саландер замислилася над його словами. Розмова ускладнилася, а вона не любила складних розмов.
— Мені подобається трахатися з тобою, — знову сказала вона.
— А мені з тобою… але я як і раніше годен бути тобі за батька.
— Мені наплювати на твій вік.
— Ти не можеш плювати на нашу різницю у віці. Через неї у нас навряд чи зможуть виникнути тривалі стосунки.
— А хто говорить про тривалі стосунки? — сказала Лісбет. — Ми щойно закінчили справу, в якій головну роль відігравали чоловіки з диявольськи збоченою сексуальністю. Як на мене, я б винищила їх усіх до ноги.
— Та вже ж, поняття компромісу тобі невідоме.
— Так, — сказала вона, посміхнувшись своєю кривою невеселою усмішкою. — Але ж ти-бо не такий.
Вона підвелася.
— Я йду в душ, а потім збираюся гола влягтися в твоє ліжко. Якщо ти вважаєш себе застарим, можеш іти спати на розкладачку.
Мікаель подивився їй услід. Які б заморочки у Лісбет Саландер не були, соромливість до них, у будь-якому разі, не належала. Вона завжди брала гору в їхніх спорах. Трохи згодом Мікаель підвівся, забрав у будинок філіжанки з-під кави й пішов до спальні.
Вони встали близько десятої, прийняли разом душ і сіли снідати в саду.
Близько одинадцятої зателефонував Дірк Фруде. Він повідомив, що похорон відбудеться о другій, і запитав, чи збираються вони там бути.
— Не думаю, — відповів Мікаель.
Потім адвокат попросив дозволу зайти до них близько шостої, щоб поговорити, і Мікаель охоче погодився.
Кілька годин у нього пішло на те, щоб розкласти папери по коробках і перенести їх до кабінету Хенріка. Насамкінець залишилися тільки його власні блокноти з нотатками та дві папки зі справою Ханса Еріка Веннерстрьома, які він уже півроку не відкривав. Мікаель зітхнув і запхав їх у сумку.
Дірк Фруде запізнився і з’явився тільки близько восьмої години. Він був як і раніше в траурному костюмі і здавався геть виснаженим, коли сів на кухонний диван і з вдячністю прийняв з рук Лісбет філіжанку кави. Лісбет влаштувалася за приставним столом і вткнулася в свій ноутбук, а Мікаель почав розпитувати Фруде про те, як сприйняли родичі воскресіння Харієт.
— Можна сказати, що воно затьмарило смерть Мартіна. Зараз уже про Харієт пронюхали і ЗМІ.
— І як ви пояснюєте ситуацію?
— Харієт поговорила з журналістом з «Курірен». Вона розповіла, що втекла з дому, бо не могла жити у згоді з родичами, але що в неї все склалося вдало, адже тепер вона очолює компанію з таким самим оборотом, як у концерну «Ванґер».
Мікаель свиснув.
— Я розумів, що австралійські вівці дають дохід, але не знав, що ранчо так процвітає.
— На ранчо все йде чудово, але це не єдине джерело її доходів. Сім’я Кочран займається розробкою родовищ, опалами, транспортуванням, електронікою, володіє підприємствами обробної промисловості та багато чим іще.
— Овва! І що ж тепер буде?
— Чесно кажучи, не знаю. Народ прибував протягом усього дня — вперше за багато років родина збирається разом. З’явилися представники клану по лінії Фредріка Ванґера та Юхана Ванґера, а також молодь — ті, кому від двадцяти років і більше. Сьогодні увечері в Хедестаді зібралося близько сорока Ванґерів. Половина з них сидять у лікарні і стомлюють Хенріка, а решта розмовляють у готелі з Харієт.
— Харієт стала величезною сенсацією. А скільки народу знає правду про Мартіна?
— Поки що тільки я, Хенрік і Харієт. Ми довго розмовляли втрьох. Уся ця історія з Мартіном і… його збоченнями наразі багато що відсуває для нас на задній план. Концерн опинився в колосальній кризі.