Чоловіки, що ненавидять жінок

— А він виявився сфабрикованим.

— Від початку до кінця, — підтвердив Мікаель. — Документи були вправно сфальсифіковані. Адвокат Веннерстрьома зміг довести навіть, що фотографію підручного Веннерстрьома з лідером усташів було змонтовано з двох різних знімків за допомогою «Фотошопу».

— Приголомшливо, — діловим тоном сказала Лісбет Саландер, щось занотувавши.

— Що правда, то правда. Заднім числом стало цілком очевидно, як нас підставили. Наш початковий матеріал нашкодив би Веннерстрьому. А так ці дійсні факти потонули в потоці фальсифікацій — вийшла найстрашніша підстава з усіх, про які я коли-небудь чув. Ми опублікували статтю, з якої Веннерстрьом міг висмикувати факт за фактом і доводити свою невинність. Спрацьовано було з біса вправна.

— Ви не могли відступитися і розповісти правду. У вас не було ніяких доказів того, що фальшивка є справою рук самого ж Веннерстрьома.

— Навіть гірше. Якби ми спробували розповісти правду і виявилися такими ідіотами, що звинуватили б Веннерстрьома в створенні фальшивки, нам би просто ніхто не повірив. Це виглядало б як відчайдушна спроба перекласти провину на самого потерпілого. Ми б постали як викінчені змовники-теоретики і повні кретини.

— Я розумію.

— Веннерстрьом був невразливий з будь-якого боку. Якби фальсифікація розкрилася, він зміг би стверджувати, що його намагався зганьбити хтось із його ворогів. А ми, в «Міленіумі», все одно втратили б усіляку довіру, оскільки клюнули на відомості, що виявилися помилковими.

— І ти вирішив не захищатися, а погодитися на тюремне покарання.

— Я заслужив покарання, — з гіркотою сказав Мікаель. — Я вчинив злочин проти честі та гідності особи. Тепер тобі все відомо. Можна, я нарешті посплю?

Мікаель погасив світло і заплющив очі. Лісбет примостилася поряд і якийсь час лежала мовчки.

— Веннерстрьом — бандит, — сказала вона.

— Я це знаю.

— Ні, я маю на увазі, мені точно відомо, що він бандит. Він співпрацює з усіма, від російської мафії до колумбійських картелів, що займаються наркотиками.

— Про що ти говориш?

— Коли я віддавала Фруде свій звіт, він дав мені додаткове завдання. Попросив спробувати з’ясувати, що насправді відбувалося на процесі. Я тільки почала над цим працювати, як він зателефонував Арманському і скасував замовлення.

— Он як.

— Гадаю, вони відмовилися від розслідування, щойно ти пристав на пропозицію Хенріка Ванґера. Їм це більше не було потрібно.

— І що ж?

— Ну, я не люблю залишати справи незавершеними. У мене навесні видалося… кілька вільних тижнів, коли у Арманського не було для мене роботи, і я задля розваги почала копати навколо Веннерстрьома.

— Ти що-небудь знайшла?

— У мене в комп’ютері є весь його жорсткий диск. Якщо ти схочеш, то зможеш отримати скільки завгодно доказів того, що він справжній бандит.