Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Конфлікт в Одесі, яка розташована значно далі від російського кордону, початково здавався менш помітним, ніж харківський. Однак під час подій 2 травня 2014 року в Одесі загинуло 48 осіб. З Росії до Одеси прибуло значно менше «політичних туристів», ніж до Харкова, але частина провокаторів і зброї потрапила до міста із придністровського регіону Молдови, де триває заморожений конфлікт (це підтвердила автору професор Одеського національного університету Ольга Брусиловська, яка у квітні-травні 2014 року бачила у наметовому містечку російських маріонеток перед Будинком профспілок автомобілі з придністровськими номерами). Сепаратизм підтримувала також частина болгарського населення півдня Одещини, яка традиційно голосувала за Партію регіонів та КПУ. Ключове значення для перебігу протистояння як у Харкові, так і в Одесі відіграли мобілізація російськомовних українських патріотів, вірність Україні основної частини місцевих сил безпеки, а також позиція місцевих політичних та бізнес-еліт.

Попри ці перепони, Росія намагалася проголосити тут «Одеську народну республіку» («ОНР»). Аудіозаписи розмов радника Путіна Сєрґєя Ґлазьєва та розслідування, проведене журналістами одеського телеканалу «Думская ТВ», свідчать про зв’язки Москви з місцевими російськими націоналістами та неонацистами, які утворили наприкінці лютого 2014 року «одеську дружину». «Одеська дружина» на чолі з Денисом Яцюком розпочала бійню 2 травня розстрілом проукраїнських учасників маршу. Іншою активною організацією в Одесі стала Спілка православних громадян України. Ґлазьєв та «глава» окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов обіцяли одеським російським націоналістам, що до Одеси прибудуть російські «зелені чоловічки», якщо органи місцевої влади та самоврядування засудять український уряд, що постав після Євромайдану, а потім проголосять «ОНР» і попросять Росію про допомогу[1313]. Але московські плани зазнали поразки, оскільки на протидію їхній реалізації мобілізувалися місцеві українські патріоти, а Одеська обласна рада ухвалила рішення про засудження російської агресії.

З огляду на висновки експертів Ради Європи, чотири з п’яти випадків займання полум’я в одеському Будинку профспілок 2 травня 2014 року спричинили російські націоналісти, оскільки «загоряння в осередках, окрім першого [у фойє], сталося внаслідок підпалу особами, які знаходились на момент загоряння всередині приміщення». Вогонь охопив усю будівлю після того, як у барикаду біля головного входу влучило кілька «коктейлів Молотова», що летіли з обох боків[1314].